Хочете пишатись своїми дітьми? Розповім про власний досвід

Найгірше – це розуміти, що твої діти виросли дуже невдячними людьми. Я насправді завжди старалась зрозуміти молоде покоління. Бо мені, все-таки, не за них потрібно жити, а своїм життям. Діти повинні отримувати нашу допомогу до певного часу.

А дорослих вже варто відпускати в інші світи. І нехай вони знають, що є місце, куди можна прийти і тебе завжди радо зустрінуть, допоможуть, підтримають. Та жити треба окремо, несучи відповідальність за кожне рішення, кожен вчинок. І моя місія вдалась.

Я довго не могла завагітніти. Моя єдина і дорога серцю дочка з’явилась на світ, коли мені виповнилось 32 роки. До цього ми з чоловіком шукали причини і шляхи виправлення безпліддя. Навіть їздили на обстеження закордон. Таки вдалось виправити ситуацію. Я довго тряслась над Софійкою і дуже боялась відпустити від себе. Добре, що чоловік міг заробляти, а я присвятила життя дитині. З донечкою просиділа в декреті більше трьох років. Постійно продовжувала відпустку з різних причин. Тому в садок, звісно, доня не ходила. Навіть на майданчиках ми сторонились дітей, особливо неслухняних і буйних. Я хотіла формувати для Софії гарне оточення.

Та от чоловік вколював на кількох роботах. Інакше б не вдалось забезпечити сім’ю. Одного дня він прийшов втомленим і сердитим. Сказав мені, що не може більше так гарувати і хоче розлучитись. Аж тоді я опам’яталась. Наче щось привело до тями. Довго міркувала, що ж роблю не так. І кардинально змінила систему виховання. Я почала помалу відлучати доню від себе. Вчити самостійності. В 5 років віддала її таки в садочок і вийшла на роботу.

Все складалось чудово, я заробляла хорошу суму, щоб чоловік міг облишити хоча б одну роботу. І до того ж звільнялась досить швидко. Тож дочка від цього рішення не постраждала і не була обділена моєю увагою. Проте, виросла самостійною.

Тепер моя донька є керівницею великої фірми, яку сама заснувала. Окрім того, у неї скоро весілля. І всі ці успіхи у 27 років. Я пишаюсь Софією і закликаю батьків не трястись над своїми чадами. Дайте їм можливість зробити хоча б один крок вперед. І будете дуже задоволені.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Хочете пишатись своїми дітьми? Розповім про власний досвід
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.