Хочете пишатись своїми дітьми? Розповім про власний досвід

Найгірше – це розуміти, що твої діти виросли дуже невдячними людьми. Я насправді завжди старалась зрозуміти молоде покоління. Бо мені, все-таки, не за них потрібно жити, а своїм життям. Діти повинні отримувати нашу допомогу до певного часу.

А дорослих вже варто відпускати в інші світи. І нехай вони знають, що є місце, куди можна прийти і тебе завжди радо зустрінуть, допоможуть, підтримають. Та жити треба окремо, несучи відповідальність за кожне рішення, кожен вчинок. І моя місія вдалась.

Я довго не могла завагітніти. Моя єдина і дорога серцю дочка з’явилась на світ, коли мені виповнилось 32 роки. До цього ми з чоловіком шукали причини і шляхи виправлення безпліддя. Навіть їздили на обстеження закордон. Таки вдалось виправити ситуацію. Я довго тряслась над Софійкою і дуже боялась відпустити від себе. Добре, що чоловік міг заробляти, а я присвятила життя дитині. З донечкою просиділа в декреті більше трьох років. Постійно продовжувала відпустку з різних причин. Тому в садок, звісно, доня не ходила. Навіть на майданчиках ми сторонились дітей, особливо неслухняних і буйних. Я хотіла формувати для Софії гарне оточення.

Та от чоловік вколював на кількох роботах. Інакше б не вдалось забезпечити сім’ю. Одного дня він прийшов втомленим і сердитим. Сказав мені, що не може більше так гарувати і хоче розлучитись. Аж тоді я опам’яталась. Наче щось привело до тями. Довго міркувала, що ж роблю не так. І кардинально змінила систему виховання. Я почала помалу відлучати доню від себе. Вчити самостійності. В 5 років віддала її таки в садочок і вийшла на роботу.

Все складалось чудово, я заробляла хорошу суму, щоб чоловік міг облишити хоча б одну роботу. І до того ж звільнялась досить швидко. Тож дочка від цього рішення не постраждала і не була обділена моєю увагою. Проте, виросла самостійною.

Тепер моя донька є керівницею великої фірми, яку сама заснувала. Окрім того, у неї скоро весілля. І всі ці успіхи у 27 років. Я пишаюсь Софією і закликаю батьків не трястись над своїми чадами. Дайте їм можливість зробити хоча б один крок вперед. І будете дуже задоволені.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Хочете пишатись своїми дітьми? Розповім про власний досвід