Розкажу Вам історію про свого товариша Миколу, який думав, що ніколи не матиме дітей. Але Бог вирішив нагородити його за велике терпіння й вміння чекати.
Миколі зараз 40 років, він вже втретє одружений. Два попередні шлюби були не щасливими. Перша його жінка, Катерина, не витримала амбіційного хлопця Колю, який багато подорожував і постійно працював на роботі. Жінка тоді хотіла дітей, та так і не змогла завагітніти. Після трьох років сімейного життя пара розлучилась, а зі спільно нажитого – тільки один диван у вітальні, який дружина тоді забрала з собою.
Через два роки мій товариш зустрів Марину, знову по вуха закохався й вирішив одружитись. Та знову ж таки, нічого не вийшло, бо вони не могли зачати дітей. Декілька років їздили по різних клініках, але безрезультатно. Лікар тоді сказав Миколі, що він бездітний. Ви можете уявити собі, що тоді відчував мій товариш? Він вважав своє життя даремним. Дружина ж пішла від нього, й він залишився знову один у своїй квартирі.
Мені тоді так шкода було його, він такий гарний і розумний хлопець, а особисте життя у нього не клеїлось й маленьких нащадків не було. Скільки ж тоді у Колі було спроб поєднатися з якоюсь дівчиною, та все закінчувалось одним і тим же – невдачею. Мій товариш думав, що більше ніколи не матиме дітей.
Та сталось так, що якось його молода сусідка, яка жила сама зі своїм трирічним сином, попросила Колю допомогти їй з ремонтом. Він, сам не знає чому, погодився. Й майже кожного вечора підіймався на поверх вище, щоб допомогти Юлі. Й так йому сподобався її домашній затишок і їхня з сином сімейна атмосфера у квартирі, що він просто не хотів звідти йти до себе додому, де ніхто його не чекав.
Микола став зустрічатися з сусідкою, а невдовзі вона сказала йому, що чекає від нього дитину. Ви знаєте, звісно, що чоловіку тоді було важко повірити в почуте, але він все-таки тоді нічого не сказав дівчині про свій діагноз, й повірив їй, й мало того – запропонував одружитися. Дівчина погодилась і переїхала з сином до нього.
Все було б чудово, та наші люди не можуть бачити когось щасливими й почали насміхатися з чоловіка, що він взяв дівчину з чужою дитиною, а мало того, ще й вагітну. Микола спочатку засмучувався від цих пліток, а потім просто не звертав уваги, й сповна насолоджувався своїм сімейним щастям. Невдовзі у нього народилася донечка, й була вона копією свого батька.
Коли ж я побачив Колю, то його було не впізнати, він якось змінився, а головне, що у нього очі світились від щастя. Сина ж своєї дружини від першого шлюбу Коля всиновив, і тепер у нього офіційно було двоє дітей.
З того часу ми з Миколою не бачилися півтора року й ось недавно ми випадково зустрілися з ним на вулиці, й при розмові він розказав мені, що недавно в нього народився ще й син, якого він назвав теж Миколою.
Ви знаєте, коли я слухав такі новини від свого товариша, то в мене мурашки бігли по тілу. Ви тільки уявіть собі, наскільки ж наше життя непередбачуване. Ось Микола до 35 років ходив собі сам, й думав, що у нього ніколи не буде дітей, а тут, буквально за три роки, він став багатодітним батьком. Тож я хотів і Вам сказати, що ніколи не треба думати про те, що чогось у нашому житті не буде, бо все може бути, і не завжди погано. Всім добра!
