Мені 23 роки і я батько 6-місячного Петрика. Дружина покинула мене місяць назад, просто зібрала речі і пішла. Ми зустрічалися понад рік перш ніж Світлана дізналася, що вагітна. Вона не хотіла дитину, однак я наполіг на народженні. Тепер залишився сам зі своїм сином.
Ми познайомилися в одному з місцевих закладів. Це була п’ятниця вечір, всі збираються компаніями провести час у барах, клубах, ресторанах. Ось так і я зібрався зі своїми друзями, а вона з подругами. Ми сиділи за сусідніми столиками, як раптом один хлопець з моєї компанії вирішив розважитися: посперечатися, хто перший зможе познайомитися з дівчиною та взяти її номер телефону.
Ось так я й познайомився зі Світланою. Звичайна розвага переросла у велике кохання. Того вечора вона дала мені свій номер телефону, а вже наступного ранку я їй написав із пропозицією піти на побачення. За три місяці дівчина переїхала до мене, а ще за пів року я зробив пропозицію руки і серця. Однак одружитися ми так і не встигли. Зовсім скоро вона дізналася, що чекає на дитину.
Почалися довгі дні сперечань та сварок. Світлана хотіла позбутися малечі, адже була не готова стати матір’ю, я ж обіцяв їй щасливе сімейне життя, а дитина доповнить наші будні. Хіба малюк помішає нам, особливо, якщо доля уже його подарувала? Не знаю, що змінилося, але Світлана врешті-решт погодилася народити нашого Петрика.
Мені здалося, що все почало навіть налагоджуватися. Ми спокійно пережили всю вагітність та пологи. Кохана виглядала щасливою…Та все ж, через пів року я побачив, що її речі з квартири зникли і залишилася одна записка від неї на столі. У ній писалося, що вона так більше не може, сімейне життя не для неї, а якщо я так хотів дитину – нехай виховую її самостійно. За словами її матері, Світлана поїхала в Італії і не планує найближчим часом повертатися. Пощастило, що теща у мене тямуща і допомагає у всьому. Вона приходила кожного дня, щоб навчити мене всього: і годувати малюка, і міняти підгузки.
Я до тепер не можу собі вкласти у голові: як так можна? Покинути рідну кровиночку і просто втекти, залишити сина без матері. Але попри усе, я стану найкращим батьком для Петрика!
