Моя родина дуже відрізняється своєю традиційністю та ставленням до старшого покоління. От справді, в інших як? – Відвідують бабусю з дідусем на вихідних, чи ще рідше, на свята. А у нашій родині є конкретні правила, яких всі повинні беззаперечно дотримуватись
Ось, наприклад річниця наших бабусі й дідуся вважається річницею нашої родини. Жінки напередодні приходять до їхньої оселі та готують їжу на завтрашній бенкет. Чоловіки ж підготовлюють м’ясо та рубають дрова на мангал. Всі долучені до підготовки свята.
Наступний день був сповнений сміху, пісень та задушевних розмов. Діти грались та бігали й це ще більше створювало атмосферу. Варто сказати, що у бабусі з дідусем є 4 доньки та в кожної з них своя сім’я з дітьми. Тому уявіть, скільки народу збиралось щоразу – людей з 20, доводилось доставляти ще 2 столи, щоб усі помістились.
Не зважаючи, на те, що нас було так багато, всі були дуже дружні й в любій важкій ситуації могли звернутись за порадою до когось з родини.
Попри усі позитивні моменти були й дивні традиції. Наприклад, імена для дітей обирали бабуся з дідусем. Та сильною фантазією вони не відрізнялись, якщо народжувався хлопчик його називали іменем когось з родини дідуся, а якщо дівчинка, то з родини бабусі. Так моїх сестер та братів звати Гліб, Іван, Мирон, Нестор, Зоя, Варвара, Тереза. Ніхто не міг перечити словам старшим і з поваги називали дітей як сказано.
Для когось, можливо, це видасться смішним, але мені зараз зовсім не до сміху. Нещодавно я одружився з коханою жінкою й зараз ми в очікуванні народження нашого маленького дива. Проте я боюсь навіть сказати дружині про цю нашу родинну традицію. І тим більше боюсь уявити, яке ім’я можуть підібрати бабуся з дідусем.
Я заплутався і зовсім не знаю, що мені робити. З одного боку кохана, яка вже вибирає ім’я для нашої дитинки, а з іншого – традиції, які були не зламними довгі роки. От, як мені все зробити правильно?
