Та в один час все змінилось. Це сталось тоді, коли йому виповнилось 14 років. Він став більш замкнутим, агресивним та не мав жодного бажання поговорити. І це мене не на жарт налякало.
Так слались життєві обставини, що свого сина я виховую сама – чоловік покинув мене заради своєї колеги, коли маленькому Максу було 4 роки. Спочатку мені було важко з цим змиритись та я зрозуміла, що маю взяти себе у руки та подбати про себе і дитину. Колишній не надто переймався нашою долею – в кращі місяці платив аліменти, але уваги синові не приділяв взагалі.
Тож не дивно, що Макс всі свої секрети та переживання розповідав мені, а я його підтримувала порадою та словом. У нас з сином склались дуже хороші стосунки, про які я тільки мріяла. І все у нас було добре, до того моменту поки я не влаштувала свого особистого життя. Я все ж таки молода жінка і теж хочу кохання. Та й мій обранець був хорошим чоловіком і до сина добре ставиться. Просто Макс, я так думаю, приревнував.
Син все частіше пропадав зі своїми друзями та все пізніше почав приходити додому. Спочатку я не надто переймалась цим – підлітковий вік складний та й доки хлопець буде сидіти коло мами. Але з часом я почала помічати не надто хорошу тенденцію. Інколи син приходив не в гуморі й закривався у своїй кімнаті, інколи телефонувала класна керівниця і повідомляла мені, що син прогуляв урок. Якось я знайшла пачку цигарок у кишені його куртки. Я не хотіла влаштовувати скандали, бо розуміла – зроблю тільки гірше. Я намагалась поговорити з ним – та все було марно.
Я, навіть, пішла до школи, щоб зрозуміти – що ж трапилось. Як виявилось мій добрий син зв’язався з не надто доброю компанією. Хлопці були дещо старші за нього і мали не дуже добру славу – вони потрапляли у різні конфлікти, часто встрявали у бійки та, навіть, їх ловили на крадіжці. Я зрозуміла, що потрібно щось робити поки не пізно.
Та я не встигла нічого придумати, бо все вирішилось само собою. У цих хлопців виник конфлікт з Максом. Їм не сподобалось те, що він відмовився бити свого однокласника. Якимось дивом він сам не одержав на горіхи, хоч йому і погрожували. Але ця ситуація йому дуже не сподобалась.
Може варто було б мені втрутитись раніше, але я не знала як правильно вчинити. А раптом від моїх дій було б гірше? Хоча все могло закінчитись набагато гірше. Нам просто пощастило та й син швидко взявся за голову.
