Ми з моїм чоловіком Віталієм багаті на родичів. Живемо ми в селі, тому тут на кожному кроці безліч друзів, та рідних. Моя мама живе в сусідньому селі, і всі брати з сестрами проживають в радіусі 20 кілометрів. Так в селі завжди: всі в одному місці.
Наша хата — це, мабуть, найгостинніше місце тут, адже не було ще жодних вихідних, коли до нас ніхто не завітав. Відтоді, коли ми одружились, а це вже близько сорока років, ми радо чекаємо всіх у гості, бо для нас це дуже приємно.
Мій чоловік Віталій дуже добра людина, він завжди прийде на поміч, коли в нього попросять. Потрібно допомогти з господарством, позичити гроші чи ще щось — він тут як тут.
Та нещодавно з нами сталась дуже неприємна ситуація — мій чоловік захворів. У нього виявили рак. Попри те, що з грішми в нас все було завжди чудово, і не було ніяких проблем, ця ситуація трохи вибила землю з під ніг. Всі ці операції, відвідування лікарів та препарати виявились зовсім недешевими.
Якийсь час я намагалась витягнути все сама, витрачала наші збереження, трохи допомагали діти, та грошей стало не вистачати. Оскільки практично всі гроші в наш сімейний бюджет приносив Віталій, то я сама не могла потягнути лікування.
Тоді я вирішила, що варто попросити допомоги в наших родичів, яких багато. Як то кажуть, зі світу по нитці. Але моєму здивуванню не було меж, коли всі, до кого я зверталась почали мені відмовляти.
Тобто якщо комусь потрібні були гроші, то вони відразу йшли до нас із чоловіком, а коли гроші стали потрібні нам, то всі відвернулись від нас моментально. Ця ситуація дуже розчарувала мене, адже так не робиться…
Я завжди думала, що на рідних людей можна покластись, оскільки це дуже складна ситуація, і мені потрібні гроші не для розваг чи ще чогось, а конкретно на лікування чоловіка.
Зараз я в дуже непростій ситуації, і, але все це дало мені зрозуміти, що завжди треба покладатись лише на себе, і на свою половинку, а не на когось іншого.
