Я стала не просто дружиною, ще й нянькою для 30-річного чоловіка. І ця роль мені точно не подобається.
Коли ми з Женею зустрічались він був доволі хорошим – приділяв мені багато уваги, не шкодував подарунків та завжди проявляв ініціативу. Ми часто їздили відпочивати, ходили у походи та весело проводили час. Це не назвеш шаленим коханням, але це була стабільність, повага та душевна близькість. Мені було з ним добре і я справді любила його.
Через півтора року стосунків ми одружились. Одразу ж почали жити разом і тут я зрозуміла одне – не дарма мене свекруха ще до весілля намагалась навчити правильно готувати, прибирати та тому, як я маю себе поводити. Я не сприймала це серйозно – думала Антоніна Василівна просто так переживає за сина. А потім я зрозуміла не дарма.
Женя зовсім не пристосований до побуту – видно, що мама все вирішувала за нього. Він не просто не вміє готувати, він, навіть, не набере сам собі їжі, бо вважає це моїм обов’язком. Йому потрібно не просто приготувати, а ще й подати та вже тоді кликати до столу. Через це у нас часто траплялись сварки. Я ж так само ходжу на роботу, так само втомлююсь і хочу відпочити. А зі слів Жені я повинна прийти, приготувати свіженьке їсти та ще й подати йому. Про доставку їжі й мови не може бути – він не хоче псувати собі шлунок ресторанною їжею, яку невідомо хто і як готував. Женя ще й вирішив поскаржитись на мене своїй мамі й та неодноразово телефонувала мені, щоб поскандалити.
Потім, як виявилось я маю прати та прасувати весь його одяг, бо так робила його мама. Тобто він навіть не увімкне пральну машинку, щоб попрати власні труси. Це для мене теж стало сюрпризом.
А про прибирання вдома й мови не може бути – за його словами це має робити жінка, а не чоловік. І не важливо чи вона сидить вдома, як його мати, чи працює до пізньої ночі. Для чого я одружилась тоді?
І такої ж думки дотримується моя свекруха. Ну вона ж його цьому й навчила. Вона приходила до нас додому, приносила котлеток та супчику для синочка, боя ж не так його годую, і паралельно читала мені лекцію про те, як має себе поводити справжня дружина.
Після декількох місяців такого «щасливого» сімейного життя я подала на розлучення. І знаєте? Взагалі не шкодую – я думаю. Що вчинила правильно. Думаю супчики своєї мами Женя буде ще довго їсти, бо жодна жінка, яка себе поважає не буде терпіти такого ставлення до себе.
