Мене завжди дивувало те, як люди швидко можуть змінюватися й стають геть іншими. Це зараз я про свою дружину Юлію, з якою ми розлучилися пару місяців тому, а вона вже вагітна від іншого й живе зовсім іншим життям.
Так сталося, що наша з дружиною родина довго не проіснувала. Ми прожили в шлюбі лише 6 років, а на більше – у мене не вистачило сил. От правда, я намагався все стерпіти, але у мене просто закінчилося терпіння. Видно було, що ми обоє страждаємо й зовсім нещасливі.
Ці всі роки ми терпіли один одного, а не любили, й це все було заради наших дітей. Коли ж ми розлучилися, то я не заперечував, щоб дітки залишилися проживати з матір’ю, бо розумів, що без мами вони аж ніяк не будуть повноцінними. Щодо мене самого, то я кожні вихідні беру своїх рідненьких до себе, й до того ж повністю забезпечую фінансово.
Якось, десь через три місяці після розлучення, коли діти були в мене, то вони сказали мені, що у них тепер є тато Костя й він живе з ними.
Мене це так обурило, якщо чесно. Ну за що таке мені оце? Я й квартиру залишив дружині й фінансово допомагаю, а вона моїх дітей заставила називати її нового чоловіка «татом». Тато ж один у дітей – це я, і я ніколи від них не відмовлюся.
Маринка, наша донечка, розказала мені, що мама просила їх про те, щоб вони нового дядю називали татом, а вона їм за це буде купувати подарунки.
Мене ця історія засмутила і я вирішив поговорити з Юлею. При розмові вона сварилася й казала, щоб я не ліз в їхню родину. Так треба і все. А ще вона сказала, що створює для дітей справжню велику родину – у них з Костянтином буде дитина, а у Максима з Маринкою – рідний брат чи сестра. Й кинула слухавку.
Тож мені залишилося тільки змиритися з усім. Й жити по правилах Юлі. Боляче чути від рідних дітей розповіді про тата Костю, але що ж поробиш. Тепер мені треба зробити для них якнайбільше в цьому житті, щоб вони знали й відчували, що у них є рідний, свій, самий справжній тато. Який любить їх найбільше з усіх людей на Землі.
