Бабка Параска бігала по селу та розповідала всякі нісенітниці про Олега та Галину. Вона сама толком не знала правди, але вже придумала свою особисту історію про їхнє сімейне життя. Односельці практично не сприймали серйозно її бесіди, проте були такі, що уважно дослухалися, а потім передавали в інші уста та ще й перекручували інформацію, додавали чогось нового, свого. Врешті-решт це припинила мати Галини, якій набридло вислуховуватися різну гидоту про свою дочку та зятя.
Галина познайомилася з Олегом, коли той вже був розлучений. Від першого шлюбу в чоловіка залишилася дочка Надія, якій недавно виповнилося три роки. З колишньою жінкою Вірою Олег спочатку жив непогано, все було: дім, робота, навіть палке кохання. Проте після народження дитини, дружину, немов підмінили. Віра стала дратуватися через дрібниці, їй постійно всього було мало. Вона змушувала Олега, крім основної роботи, брати підробітки, бо як це сусідка змогла купити собі дорогі нові черевички, а Віра досі ходить другий рік поспіль у старих.
Олег мовчав, не сварився з Вірою, виконував всі її примхи. Проте потім він усвідомив, що став для дружини просто банкоматом. Він не чув від неї вже жодного теплого слова, не пам’ятав, коли востаннє смакував домашньою вечерею, ходив разом на прогулянки.
Тоді Олег першим подав на розлучення. Деякий час ходив сам не свій, справно давав гроші для донечки. Віра робила декілька спроб помиритися, повернути чоловіка, але він вже не хотів. Не прагнув повертатися до колишнього життя, бо воно зовсім не приносило Олегу задоволення та душевного затишку.
Саме тоді Олег зустрів Галю, знав він її давно, бо ж в одному селі жили. Проте ніколи не приглядався до дівчини, бо вона була молодшою практично на десять років. Галина лише закінчила інститут та повернулася додому працюватися у сільській школі вчителем англійської мови. Галина була досить приємною та привітною юнкою. Вона відразу знайшла спільну мову з Олегом.
Вони багато гуляли, спілкувалися. Якось Галина запросила чоловіка до себе. Перед тим спекла пиріг з вишнями, зварила запашного борщу, наліпила вареників. У неї не було думки, щоб таким чином звабити його, просто Галина завжди любила домашній затишок та намагалася його створити у будь-яку хвилину.
Бабка Параска все ніяк не могла вгамуватися. Вона ходила селом та розповідала, яка Галин змія, що вкрала Олега з чужої сім’ї. Старенька навіть демонстративно змахувала уявну сльозу, як їй шкода маленьку донечку Олега та Віри.
Коли мама Галі прийшла до невеликої хатини бабки Параски, ще з порогу ввічливо привіталася та сказала строго:
– Або прикусіть свого язика, або я прийму якісь інші міри. Для чого ви обманюєте, бігаєте по селу та розповідаєте неправду? Чи ви свічку їм тримали? Чи живете разом з Галею чи з Олегом? Краще мовчіть, якщо нічого не знаєте.
Після того бабуся вже була обережніша у своїх висловлюваннях та припущеннях.