Я зовсім не розумію чому люди забувають про роль батька в житті дитини. Якщо в декрет то тільки мама, а ще краще бабуся. Тільки не тато. А при розлученні діти пріоритетно залишаються з матір’ю. Хоча у деяких випадках справді має бути інакше.
Мами теж бувають різні. Моя історія є тому доказом.
27-річна Надя і 31-річний Саша мали маленького сина. 3-річного Артемчика. Вони довго думали що робити. Дружина хотіла вийти на роботу, та чоловік був проти. Казав, щоб доглядала дитину.
Та далі все склалось якнайкраще, принаймні, для Наді. В світі почався карантин. Тож робота молодої мами могла бути дистанційною.
Дівчині такий варіант дуже сподобався. Вона доволі холодно ставилась до свого сина. Її дуже цікавила кар’єра. Коли Надя сідала за комп’ютер, то ставала байдужою до цілого світу.
Одного разу трапився жахливий випадок. Хлопчик вже бігав по квартирі, хоча й не дуже добре координував рухи. Надя сиділа за новими завданнями і зовсім не гляділа сина.
Артем побіг на кухню і перевернув на себе каструлю з водою, що стояла на плитці. Все обійшлось. Вода не встигла загрітись. Проте хлопчик добряче налякався. Та й Надя разом з ним. На це все прийшов Саша. Він дуже розізлився на дружину. Заборонив жінці займатись кількома справами водночас.
Тепер вона добре доглядала за дитиною. Боялась навіть відволіктись. Цей випадок добряче її навчив.
А брат мій, наприклад, після розлучення дітей відсудив. 13-річна дівчинка і 7-літній хлопчик живуть з ним в особняку. І вони дуже щасливі.
Дружина його, до речі, за цей час своє особисте життя влаштовує. Вони так і розлучились. Віка покинула дітей, коли ї виповнилось 10 і 4 самих і поїхала наче б то у відрядження. Виявилось, що знайшла собі закордоном якогось турка. І в сім’ю після цього ще планувала повернутись. Добре, що небайдужі фото зробити встигли.
Брат одразу ж на р0злучення подав. Свідків опитали. От вони і розповіли, що дітьми в більшості займався батько. Мати навіть не цікавилась. Жодного разу на батьківські збори не прийшла.
Тепер жінка навіть не цікавиться життям сина й дочки. За кілька років лише на дні народження приходить, іноді на інші свята забрати дітей може. Дзвонить раз на тиждень. А буває й рідше.
От такі іноді матері бувають. Тому й кажу, що не варто так возвеличувати жінок, що народили. Бо на цьому материнство не закінчується. Треба ще дитину на ноги підняти, свою любов подарувати, опіку, турботу.
А от ви знаєте таких горе-матерів? Чи справжніх татусів, які опікуються дітьми, незважаючи ні на що?