Мій батько до одруження з матір’ю був дуже успішним бізнесменом. Ще колись побудував гарний дім, в якому ми досі живемо. А мама ж працювала в одній фінансовій компанії й прагнула досягнути там найбільших висот. Кар’єра для неї завжди була понад усе.
Дивно, що вона погодилась народити мене з братом, адже дітей вона ніколи не любила. Навіть тоді, з нами в декреті була не вона, а батько. Він заради нас, своїх дітей, пожертвував бізнесом і постійно опікувався нами.
Мама ж, завжди була вольовою жінкою, настільки, що тато поруч з нею переставав бути мужнім чоловіком, як раніше. Що вже говорити, якщо він став звичайною домогосподаркою, доглядав за дітьми та домом. Вона ж тримала все під контролем і ніщо не могло статися без її відома чи дозволу. Пам’ятаю, як ми з братом боялись її, особливо коли щось нашкодили, а батько нас виправдовував та захищав.
Так, пожертвувавши сім’єю, мама дійсно досягнула значних успіхів у роботі. Та їй цього виявлялось мало і вона вирішила покинути нас. Проміняла сім’ю на перспективну роботу за кордоном. Батько важко переживав розлучення, але ми з братом підтримували його як могли, хоч нам і самим було прикро через це.
Мені на той час було 11 років, а братові 12. Ми стали допомагати татові в домашніх справах, а він міг повернутись на роботу. Добре, що у нього був хороший бізнес-партнер і він допоміг йому повернутись в стрій.
Так батько знову почав заробляти. Впевненість і мужність повертались до нього. Ми були раді бачити його таким, адже саме в роботі він забував про розлучення і почувався щасливим.
Найбільше хотіли, щоб він не розчарувався в коханні й ще знайшов свою половинку. Адже ми росли та розуміли, що рано чи пізно підемо з батьківського дому, а тато залишиться сам. Згодом у нього таки появилась обраниця, хороша жінка, яка покохала його і зробила по справжньому щасливим.
З одного боку я навіть радий, що мама так вчинила, адже з нею тато жив би в тіні своєї дружини. І який приклад подавав би нам, своїм синам.