Брат не дає дитині нові продукти, каже доїдати те що в холодильнику

У період нашого дитинства. Батьки завжди купували собі найкращі продукти, ми обходились уже тим, що було. Одним словом, доїдали решту, що лишалась. Мама з татом, навіть готували собі особливі страви, нам же робили простіші набагато.

Ми з братом мали проблему з набором ваги. А продукти для нас були з малою кількістю вуглеводів та білків. Тому що від звичайних ми абсолютно не поправлялись. Лікарі говорили їсти багато риби та м’яса, телятини, яке купували собі батьки.

Коли ми святкували день народження Ігоря, мама замовила його улюблену піцу та вона прийшла абсолютно без начинки. Бідний так засмутився, адже просив свою улюблену страву ще за довго до святкування, десь тиждень тому.

Якось батьків не було вдома. Мама тоді спекла торт для них з татом. Мені так кортіло скуштувати його. Я не стримався й відрізав собі чималий шматок. Яка це була смакота, зовсім не такий, як вона нам готувала. Хоча це був звичайний медовик, але його смак неймовірний, ще досі пам’ятаю. У цей момент я просто ласував й насолоджувався неймовірним смаком, якого раніше не коштував.

Повернувшись, батьки були розлючені. Мене покарали, за те що брав чуже. Я розгублено питав: «А чому так? Це ж все спільне? Чи Вам жаль мені шматок домашнього торта?»

«Я не зможу стільки Вам випікати. На продукти багато грошей піде, треба буде купувати все», – говорила матір.

Зараз я розумію на скільки це все виглядало абсурдно. Скільки ж ми могли з’їсти тої їжі із братом? Невже ми якісь ненажери чи що вони думали?

З того часу я вирішив сам заробляти кошти, щоб купувати собі щось смачне. Пішов роздавати листівки біля супермаркету. Батьки взагалі не заперечували.

Уже ми дорослі. Я не обираю й не готую собі делікатеси, хоча все-таки купую продукти трохи кращого ґатунку від тих, що нам давали батьки. Ігор має хорошу дружину та двох діток. Та парадокс в тому, що його поведінка це повне віддзеркалення наших батьків. Хіба це не дивно? Я не думав, що буде саме так.

Коли заглянути до них у холодильник. То зверху, можна побачити, хороші дорогі продукти: червону рибу, крем-сир, овочі дорогі й фрукти. А нижні полиці наповнені дешевим молоком, акційними сирками та домашньою картоплею з яйцями. Зрозуміло, що свої делікатеси вони поклали угорі, щоб діти не дістали.

Я був шокований. Невже Ігор забув, як ми хотіли скуштувати те що їли батьки? Самі ж задовольнялись меншим, що нам діставалось. Якось стало шкода його дітей. Я сам це пережив і не розумів, чому брат робить так, як наші батьки колись?

Відтоді я став забирати малих до себе на вихідні. Водити на піцу. Як він дізнався, то заборонив їм купувати таку їжу.

До спільного знаменника з братом ми так і не дійшли. Для нього це норма, адже він так виріс й став людиною. Тому буде ростити й виховувати своїх малюків у такій же атмосфері. Так він буде впевнений, що діти будуть цінувати гроші й не думатимуть, що вони падають на голову із неба. Мовляв, навчатиме їх таким способом моральних норм й цінностей.

Та дивно було те, коли я купував нам смаколики, як почав заробляти копійку, то брат ніколи не відмовлявся, а навпаки, запитував, коли буде ще щось. Сам Ігор на роботу ходити не хотів.

Коли у мене будуть діти, я ніколи не буду жаліти їм нічого. Нехай я їх буду балувати, ще вони в житті побачать, як і що буває. Я не буду їх виганяти на роботу й шкодувати шматок торта.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Брат не дає дитині нові продукти, каже доїдати те що в холодильнику