У сусідів моїх старший син і молодша дочка є.
Син був, до слова, хитрий дуже. Зовсім на батьків не схожий. Сестра ж щира, спокійна, гарна дівчина.
Минув час, підросли обоє. Синові вже 25 було, а доньці 22 роки. Дівчина знайшла хлопця, в університеті познайомились. Через рік пропозицію їй зробив. Відсвяткували весілля. Якийсь час думали пожити у батьківському домі.
Все-таки, 4-кімнатна велика квартира у центрі. Перший час навіть не заважали б нікому. А гроші, що зекономлені б залишались на оренду житла, відкладали б на своє помешкання.
Батьки наче й не дуже проти були.
Та от брат почав сваритись з дівчиною. Казав, що вона не має права нікого приводити у їх дім. Як хоче одружуватись, то хай чоловік її і думає про подальше життя.
Батьки благі були. Сварок не хотіли.
Щоб точно забезпечити спокій і порядок, таки попросили дочку переїхати.
Так і сталось. Проте, свекруха мала деякі заощадження, допомогла молодятам. Вони й купили своє житло.
А от син навіть не думав своє гніздечко будувати. І найголовніше батькам теж не допомагав зовсім. Постійно приводив якихось друзів, псував нерви старшим мамі і татові. Та й сусідів своїми дебошами турбував. Постійно поліція приїжджала.
Сусіди мої намагались попросити його, щоб він також подумав про самостійне життя. З сестри приклад брав. От він так і зробив.
Привів невістку в дім. Та своє житло не збирався зовсім шукати.
Хоча й сестру сам виганяв, та тепер заявив, що квартира його, і ніхто не посміє його звідси виселити.
Батьки від злої та лінивої невістки страждають і тепер, як ніколи, шкодують, що виганяли свою донечку. А вона їм навіть зараз іноді допомагає і зла не тримає.
