Не раз мені телефонував брат і розказував що вони з дружиною посварилися, але я не звертала на це уваги. В кожній сім’ї присутні сварки, тому не потрібно щоразу роздувати з мухи слона.
Та в одного разу він зателефонував і сказав що вони з дружиною розлучаються і він з сином переїжджає до нас. Я була шокована.
Ми й так один в одного на головах сидимо. У двокімнатній квартирі не живемо, а тулимося – я з чоловіком та двома дітьми, мама з батьком. Куди ще когось вмостити я й навіть не знаю.
Я завжди Тарасу казала, що Ірина йому не пара. Вона була дуже вимоглива до нього. В разі чого влаштовувала істерику та гучні скандали. Все мало були лише так, як скаже Ірина. Я не раз бачила як брат роби все по дому після роботи, в той час, коли Іра просто відпочивала. І це ще було до народження їхнього сина Максимка.
А після вагітності то й взагалі стало гірше. Ірина стала дуже дратівливою, часто брат з сином приходив до нас в гості без дружини, адже та встигла зі всіма нами пересваритись. Він дуже постарів з нею, виглядав вимучений.
Ще коли вони одружилися, то взяли собі двокімнатну квартиру в кредит. Оплачував все звісно що Тарас, адже Ірина не хотіла працювати. А брат як справжній чоловік не наполягав, й узяв усю відповідальність за сім’ю на себе.
Заробляв він не погано, тому кредит вдалось скоро оплатити. Не розумію що Ірину не влаштовувало, адже все для прекрасного життя в них було.
Я не раз говорила Тарасу, щоб вони підписали шлюбний контракт, але як завжди мене ніхто не слухав..
Того дня він зателефонував і сказав що приїде з сином до нас. Я спочатку нічого не зрозуміла, подумала що просто в гості збираються. Але коли Тарас з Максимком приїхали з усіма речима, мені потрібно було взнати про все що сталось.
Зі слів брата, йому вже надоїло терпіти таку поведінку дружини. Тому він подає на розлучення.
Щоб усе пройшло гладко і без суду, Ірина запропонувала йому залишити їй квартиру, а син, щоб жив з батьком. Тарас на цю пропозицію одразу погодився – він дуже любив сина, а до матеріального ставився по простому.
Брат завжди казав що гроші можна заробити, успіху досягнути, а от син – це найголовніше що є в його житті. Але єдине що він не продумав – це де він житиме з Максимком. Адже нас і так у квартирі багато живе. Та виходу не було, ми були вимушені їх прихистити хоч на якийсь час – не чужі ж люди.
Звісно, комфортного в такому проживанні мало – мама з батьком уступили братові свою кімнату і перебрались на кухню. З цієї ситуації лише діти задоволені залишились – вони майже одного віку, тому їм подобається жити разом, завжди є з ким погратись.
Якось говорила з Тарасом за вечерею, питалась що він планує робити. То сказав що не планує нас довго притискати – йому потрібно заробити грошей на оренду квартири, адже все залишив колишній дружині. Яка, до речі, ніби пропала після розлучення – навіть до сина не телефонувала. Ми його як могли так підтримували. Я з дітьми уроки робила, мама їсти на всіх варила, а Тарас мав змогу більше працювати.
Так незабаром і з’їхали вони він нас. Ще якийсь час я допомагала братові з сином, але зараз у них все чудово. Тарас знайшов собі жінку, вони вже живуть разом, Максимко її дуже добре прийняв.
А от Ірина так з ними й не спілкується – ніяких материнських інстинктів та почуттів у неї на жаль не виявилось.
