Часто ми із братом навідуємо нашу бабусю, яка живе в селі сама. В 36 років її чоловік пішов до іншої, і відтоді вона одна. Шкода її, адже зустрічати старість одному так страшно

Ми із моїм братом Микитою дуже часто навідуємо нашу бабусю, яка живе одна в селі. Їхати в місто до нас вона відмовляється, оскільки все її життя пов’язане із будиночком у рідному селі. Та відколи я дізналась всю історію бабусі, то не можу й досі зрозуміти, чому вона не поїде до нас.

Дізналась я не випадково, а бабця Наталя сама мені розповіла. Якось посадила мене біля себе, коли Микита не приїхав зі мною, та й каже давай, мовляв, розповім тобі чому ж не хочу їхати звідси

Бабуся із радістю в очах розповідала, що навчалась на вчительку і дуже мріяла працювати з дітьми. Поки вона проходила практику в їхній сільській школі, то зустріла там ще одного такого ж, як вона, вчителя-практиканта. Наталя відразу закохалась в молодика, і, очевидно, він у неї, адже вже наступної зустрічі вгостив її цукеркою. Красень Ростислав почав одразу залицятись до молодої красуні, а вже за кілька місяців він прийшов свататись до моєї бабусі.

Вони побрались, почали жити разом, працювали в одній школі. Наталка почувалась нереально щасливою. Незабаром народився первісток, якого назвали Дмитром, потім за два роки — донька Надійка. Моя бабуся не могла зрозуміти за що ж їй Бог дав таке щастя, адже вона і подумати не могла, що життя буде таким, як із її мрій.

Та Наталя почала помічати, що Ростислав часто почав затримуватись на роботі: то багато зошитів перевіряти, то навчальні плани писати залишився. Її це насторожило, адже скільки років вони завжди ходили додому разом, а тут таке останнім часом…

Та одного разу під час роботи до неї підійшла її колега — вчителька з хімії Ольга Миколаївна, і сказала, що Ростислав часто лишається в школі з новою вчителькою Галиною, яка працює лише два місяці. Тоді моя бабуся розізлилась та пішла до свого чоловіка виясняти правду.

Ростислав не опирався, і не став брехати. Він розповів, як все насправді, та сказав, що більше не збирається жити разом із Наталкою. Того ж вечора мій дід забрав усі речі, та пішов з дому. Бабуся дуже плакала, та не могла ніяк прийняти того, що її щасливе життя зруйнувалось…

“Але ж із цим домом пов’язана така сумна історія, невже ви не хочете забути про це?” – питала я в бабці, але вона сказала, що в цьому будинку вирувала шалена любов та повага, до того часу, поки Ростислав її не зруйнував, тому вона й хоче лишатись тут, адже спогади про щасливе сімейне життя її гріють, нехай воно і не закінчилось так, як вона хотіла.

Думаю, вона й досі кохає свого колишнього чоловіка, і тільки те місце, в якому вона знаходиться, допомагає їй переживати ті відчуття знову і знову…

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Часто ми із братом навідуємо нашу бабусю, яка живе в селі сама. В 36 років її чоловік пішов до іншої, і відтоді вона одна. Шкода її, адже зустрічати старість одному так страшно