А починалось все так чудово, ми були милою закоханою парочкою, яка так дратує прохожих своїми поцілунками та привселюдними обніманнями. На третьому курсі університету вирішили, що час побратися. Так наші батьки нам зробили красиве весілля і ми стали подружжям.
До цього не жили разом, тому часто виникали якісь побутові сварки, але ми з цим гарно справлялись і швидко все залагоджували. Перші три роки ми жили для себе та свого задоволення, встигли закінчити університет і знайти хороші роботи.
Згодом з Катериною дізналися, що чекаємо поповнення в сім’ї, радощів не було меж. Ще б, з такого палкого кохання повинно було народитись багато дітей, які тільки б примножували нашу любов. З нетерпінням чекали народження нашої донечки й ретельно готувались до цього. Дружина вийшла у декретну відпустку, а я продовжував працювати, тепер повинен був сам забезпечувати свою сім’ю.
Прийшов час і дружина ощасливила мене народженням нашої донечки Діанки. Пологи пройшли чудово, тому через 3 дні ми всім складом сім’ї повернулись додому. Не могли надивитись на нашу красуню, практично очей з неї не спускали, щоб не упустити якихось її досягнень.
Так було 2 роки, тоді чомусь усе змінилось. Катерина погрузнула у побуті та доньці, мені перестало бути цікаво з нею спілкуватись. Вона постійно була дратівлива і чимось не задоволена. Дивувався, як так кохана могла змінитися, і з такої прекрасної дівчини перетворитись на буркотливу жінку. Я не одноразово пробував змінити це, наймав няню, запрошував дружину в ресторани, робив усе, щоб повернути колишню пристрасть. Але це все було даремно, Катерина зовсім не мінялась і не бажала йти на контакт.
Тому у мене не було іншого виходу, як піти з сім’ї. Над цим я довго думав, розумів, що це важливе рішення, яке приймається не один місяць. Якийсь час я жив у друга, потім орендував квартиру. Звісно, допомагав Катерині грошима й окремо ще платив аліменти, навіть коли нас офіційно розвели, не припиняв. Щоб я не робив, та вона на мене сильно образилась і не хотіла більше бачити, а щоб я спілкувався з донькою, залишала її у моїх батьків і йшла на якийсь час.
Так я не бачив її 5 років і ось нещодавно ненароком перетнулись в парку. Я був дуже здивований її бачити, такою красунею стала, не описати. Я підійшов до неї, привітався, зав’язалась розмова. Катерина розповіла як тепер живе, чим займається. Виявилось, що вона планує заміж виходити, відкрила свій власний бізнес і у неї справи йдуть дуже добре. Я аж позаздрив трішки, у мене не було все так райдужно, особливо в особистому. Після розлучення так ні з ким і не складалось.
Після цієї зустрічі я не знав, як собі зізнатись, що й досі кохаю колишню дружину. Так себе картав за те, що втратив її, думав, можливо потрібно було тоді ще старатись все склеїти, а не одразу розлучуватись. Але очевидно, що тепер пізно, раніше потрібно було думати. Зараз вона вже не моя і я хочу я цього чи ні – мушу з цим змиритися.
