Через багато років мати вирішила повернутися в моє життя та вимагати подяки за виховання, але дякувати не було за що

Наші стосунки з мамою були не найкращими і це м’яко сказано. Мій батько покинув нас ще коли мені було два роки. Від того часу мати була в активному пошуку нового чоловіка. Пам’ятаю всіх її залицяльників, те як вони приходили до нас та давали мені солодощі. На шляху пошуку нової пасії я була головною перешкодою. Напевне, через образу на мене, вона приділяла мені мало часу та уваги. Іноді, побачивши мене чоловіки лякалися і втікали. Бо кому потрібна жінка з причепом?

Саме тому коли мені виповнилось вісімнадцять одразу з’їхала. Невдовзі одружилась з чудовим хлопцем. Ми взяли квартиру в іпотеку та жили для себе. Мама не згадувала і не дзвонила протягом довгого часу. Я теж не хотіла налагоджувати стосунки з людиною, яка не хотіла займатися вихованням своєї єдиної доньки. Навіть на наш розпис ми не покликали її, тоді мені прийшлось збрехати, що вона захворіла.

Одного дня, повертаючись з роботи я почула голоси з кухні. Ми не чекали гостей, тому не знала хто це може бути. Можливо, вона хоче вибачитись за все, що було колись? Виявилось, моя мама вирішила погостювати в нас деякий час. Вона бесідувала з моїм чоловіком, який зніяковів від новин. Але це було не найгірше чого від неї можна було очікувати.

Мама, поки мене не було вдома, перебирала мій одяг та інші речі. Вона вибирала те, що їй до вподоби. На кухні знайшла полицю з закордонними продуктами, які передала мати чоловіка та ласувала тим, що ми відклали на особливу подію. У вітальні був алкоголь, який дарували нам друзі на день народження, але той теж був відкритий. На мої зауваження, відповідала, що я працюю і зможу купити нове. Ці слова та вчинки вибили мене з колії. Але пізніше, вона сказала, що за те, як вона доглядала мене в дитинстві я мушу їй віддячити. Наприклад, віддати блузки та кофтинки, бажано, щоб ще грошенят додати. Але суть в тому, що дякувати не було за що. Все чого я досягла в житті, було не дякуючи їй, а не зважаючи на неї. Зі скандалом виставила її за двері та наказала, більше ніколи не повертатися.

Спускаючись по сходах мама ще довго кричала яка я не вдячна донька. Тепер сусідки точно будуть мати про кого пліткувати.

Мій чоловік був шокований моєю поведінкою. Тоді ми в перше поговорили, про те, як проходило моє дитинство. Він не розумів мене, адже його сім’я була міцною та люблячою. Але не зважаючи на це, підтримав мене.

Можливо, багато людей скаже, що так робити не правильно. Але пробачити мамі, я так і не змогла.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Через багато років мати вирішила повернутися в моє життя та вимагати подяки за виховання, але дякувати не було за що