«Дитину я тобі народила. Яка різниця хто тато…». Фраза, яка постійно крутиться в голові, як нав’язлива муха. І ці кілька слів змінили наше життя на всі 360 градусів.
Насправді, не надто проста історія. Таке оповідати завжди буде важко і боляче. Тим паче, що я ніколи такого не очікував. Я собі думав, що все у нас в сім’ї прекрасно, але, мабуть, прогадав.
Ми були одружені уже 6 років. Дружині 27, а мені 29 років. Пожили перших кілька років для себе, ще й до одруження довго прозустрічались. А далі захотіли дитину. Як я думав, що це бажання нас обох.
Проте, я дуже помилявся. Сталось так, що ніяк дружина не могла завагітніти. Я ставився до неї з розумінням і підтримкою. Здали аналізи, виявилось, що проблема в мені. Я довго лікувався.
Дружина зовсім мене не підтримувала. Постійно на цю тему у нас були скандали. Вона казала, що я спускаю великі гроші на вітер, а треба просто змиритись зі своєю долею. Я не розумів такої позиції.
Ось на 5 річницю весілля дружина показує позитивний тест. Я був дуже щасливим. Здійснилась моя мрія. Мати повну щасливу сім’ю. Я був на 7 небі від щастя.
Вагітність у дружини була важкою. Вона постійно скаржилась на погане самопочуття і нарікала. Наче жаліла про те, що погодилась на таку «аферу».
Я ж намагався її всіляко підтримати та огорнути підтримкою і турботою. Все-таки, мені було жаль дружини. Дитина наша спільна, а вона отак мусить страждати. Тож я постійно намагався їй догодити.
Ось вона і щасливо народила. Пологи минуло досить легко. Народилась дівчинка Соломія. На виписку я витратився добряче, та для моїх дівчаток мені нічого не шкода.
Після пишного святкування виписки, а через тиждень і хрестин я абсолютно випадково вирішив здати повторні аналізи. Це було профілактично. Бо кілька раз погано себе почував.
І раптом я дізнався таке, що, безперечно, мене не злякало, а шокувало. Виявилось, що я так і не поборов хворобу, що заважала мені мати дітей.
Я почав перепитувати, уточняти. Можливо, це вилікувалось і повернулось. Та не так все просто. Виявляється, найгірший мій страх справдився.
Я прийшов додому геть спустошений. Я не міг повірити у те, що відбувається. Вирішив спокійно усе з’ясувати з дружиною. Може, це якась помилка.
Дружина не здивувалась, наче знала що рано чи пізно правда випливе. Одразу ж розповіла мені, що півтора року зустрічалась з одним чоловіком.
Та найбільше мене вбила її фраза:
–Яка різниця хто тато. Я ж тобі ту дитину народила. А могла позбутись взагалі.
Я досі не знаю що робити і як мені вчинити. Стільки часу я жив у брехні. І що тепер?
