Я завжди розуміла, що хочу створити свою сім’ю. Мріяла хоча б про трьох дітей. І прикладом для того слугувала моя велика і дружня сім’я. У моїх батьків, окрім мене, є ще четверо діток. Найстарший брат вже давно одружений і проживає закордоном. Ще дві сестри і молодший брат росли зі мною.
На найменшому Артемчику я й натренувалась бути мамою. Я могла усе робити: і підгузок змінити, і погуляти надворі, і нагодувати. Вчитися добре я також встигала, отримувала відмінні оцінки, в університет змогла вступити і вже на 3 курсі знайшла хорошу роботу з гарною заробітною платою.
Ось так мені пощастило, та вже хотілось і свою сім’ю створити, а не лише про братів і сестер дбати. За два роки після отримання диплому мрія здійснилась.
Зустріла я чоловіка своєї мрії. Ми не надто обговорювали подробиці майбутнього особистого життя. Радше разом розважались і насолоджувались життям.
Минуло близько двох років і я вже сподівалась, що Олександр освідчиться, та нічого не змінювалось, тому я почала натякати, а пізніше і відкритим текстом сказала, що пора нам створити сім’ю, або ж не витрачати час одне одного. Минув десь тиждень і врешті хлопець запросив мене в ресторан.
А ще вручив великий букет троянд і покликав заміж. Я без вагань погодилась, чом би й ні. Я ж так про це мріяла. Та от, повернувшись додому і повідомивши рідних, якось на серці було тривожно. Я не відчувала в цьому вчинку впевненості Олександра.
Батьки, до слова, дуже зраділи, брат і сестри також. Відгуляли пишне весілля. Щоправда, батьків мого нареченого не було. Я питала що трапилось, та він лише відмахнувся, що добратись не зможуть. Ну й нехай.
Після весілля переїхали в орендовану квартиру і стикнулись з першими проблемами. Я не звикла, що жінка має сидіти на шиї чоловіка.
Але голова сім’ї повинен хоча б намагатись забезпечити сім’ї якомога краще майбутнє і не скидати усе на плечі жінки. Тут же так не виходило. Виявилось, що Олександр трохи лінивий і мало робить вдома, заробляти також достатньо не може.
Я і господинею мала бути і заробляти нам на більше частину витрат.
Минуло трошки часу. Я пахала, як божевільна і нарешті дізналась новину, що не лише мала здійснити мою заповітну дитячу мрію, а й хоч трохи звільнити мене від всіх цих лишніх обов’язків. Правда це я так думала. Наївна.
Я дізналась, що вагітна. Повідомила про це чоловіка. Сподівалась, що він адекватно поведеться. Та він запропонував мені відправити в декрет його маму, яку я навіть на власному весіллі не бачила, або ж його самого. Тобто забезпечувати сім’ю практично одразу після пологів мала я.
Не знаю навіть як це сприймати.
