Моїй дочці виповнилось 23, і вона зібрала всіх своїх подруг на нашій терасі, аби разом відсвяткувати цей день. Всі дівчата прийшли гарно вдягнуті, з квітами, хтось брав із собою дітей, хтось ні, але вечірка мала бути цікавою. Моя дочка вже два роки як заміжня і має однорічне немовля, тому вона зовсім не проти дітей на своєму святі, навпаки — рада цьому. Серед всіх гостей, що прийшли до моєї доньки Вікторії, на одну я звернула найбільше увагу — вона сиділа сумна, а поруч стояла колиска з малюком.
Свято закінчилось, і всі пішли додому, окрім сумної гості. Донька познайомила нас, і розповіла, що дівчина залишиться пожити в нас якийсь час. Я не була проти — дім у нас великий, місця вдосталь, та і хто знає, яка біда спіткала цю жінку.
“Мамо, – почала донька, – в Ніни проблеми в сім’ї, і вона з малюком змушена була піти з дому. Їй немає де залишитись, тому, будь ласка, допоможи їй почуватись, як вдома.” Я мусила дізнатись що ж це за проблеми, можливо, ми б допомогли у вирішенні їх, тому я напряму запитала про це в Ніни.
Дівчина ж зі сльозами на очах розповіла нам історію, в яку і повірити важко: вона жила зі своїм чоловіком та її мамою. З самого початку свекруха не полюбила свою невістку, і щоразу говорила, що Ніна зовсім не підходить її сину. Дівчина терпіла, мовчала, бо любила свого чоловіка, але свекруха постійно до чогось чіплялась. Одного для вона просто сказала своєму сину, що Ніна йому зраджує. А дізналась вона це від своєї подруги Галини, місцевої ворожки, до якої звернулась свекруха.
Мене дуже здивувала ця історія, бо як же сталось так, що чоловік Ніни, без вагомих доказів, взяв сторону її мами, а не своєї дружини? Ніна плакала і говорила, що це все наклеп від свекрухи, яка просто її не любить. Тому дівчина просто зібрала речі, взяла малюка та поїхала з їхнього дому.
“Найбільш образливе те, – втирає сльози Ніна, – що чоловік навіть не заступився за мене. Він не сказав жодного слова в мій захист і навіть не пробував зупинити, коли я з малюком зібралась йти з дому.”
Мені було дуже шкода дівчину, оскільки вона на таке не заслуговувала, але я знала схожу історію, коли ворожка брехала, аби насолоджуватись нещастям інших людей. Ця історія трапилась із моєю мамою, а вона розповіла її мені: сестра моєї матері, тітка Оксена, довго не могла знайти своє щастя. До 30 років вона ходила одна, і, в кого не закохається, все в них не складалось. Довго мучилась вона, сумувала, поки хтось із людей в селі не порадив ворожку із сусіднього селища. Казали, вона все із заплющенми очима може розповісти про людину, тому Оксена зібралась і наступного ж дня поїхала до тієї ворожки.
Після того, як повернулась від неї, відразу з криком ввірвалась в хату і заявила моїй матері, що це вона навела на неї порчу, бо, бачиш, заздрила їй. Так, з молоду в Оксени було багато прихильників, а в моєї матері — ні, але на таке вона зовсім не була здібна. Мати в сльозах побігла до своїх подруг, бо там, де її звинувачують в такому, вона знаходитись просто не могла. Та хтось із дівчат їй розповів, що та ворожка — це шахрайка, а всі її слова — це брехня. В самої доля не склалась, то вона вирішила її псувати всім, хто до неї звернеться.
Моя мати дуже ображалась на сестру, з якою не розмовляла довгий час, але і довести свою невинуватість теж дуже хотіла, тому відправилась до тієї ворожки в сусіднє селище. У дворі людей було безліч, всі хотіли потрапити до неї, аби дізнатись свою долю, та моя мати не стала чекати і просто ввірвалась до неї в дім. Обурені люди почали кричати, сваритись, а коли почули, що моя мати назвала ворожку брехухою, взяли і випхали її з двору. Розчарована, вона йшла додому, та дорогою їй трапилась мати з дитиною. Вони запитали в неї що ж таке трапилось, і мати розповіла свою історію. Жінка сказала, що ніхто з місцевих не ходить до неї, бо знають, що вона лише бреше, і не ворожка вона ніяка, а просто брехуха, яка псує життя людям за гроші.
По приїзду додому, моя мати підійшла до Оксені та розповіла про все, що трапилось, а вже через місяць моя тітка познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Може, це просто збіг обставин, а може, як то кажуть “думки матеріальні” — у що вірила, те й відбувалось.
Вона вибачалась перед сестрою, та не знала, як спокутувати свою провину. Відштовхуючись від цієї історії, моя мати вчила мене завжди керуватись своїм розумом та покладатись тільки на свої думки. І я впевнена, дитино, що твій чоловік отямиться, та зрозуміє, яку помилку він зробив. Може, колись ти йому розповіси цю історію, і більше такого не станеться ні з вами, ні з вашими дітьми.
