Дочка моїх стареньких сусідів зовсім забула про своїх батьків, переймаючись своїми справами. Вона пообіцяла приїхати із дітьми до них на Великдень, але вже вкотре порушила свою обіцянку, що дуже розчарувало бабусю Христину

Моя сусідка бабця Христина і її чоловік Леонід вже давно відправили свою єдину доньку жити у місто, а самі залишились в селі. Я час від часу допомагаю їм чим можу, бо донька Мирослава давно вже не приїжджає до своїх батьків.

Дівчина поїхала жити в місто близько семи років тому, відтоді приїжджала не дуже часто, десь 3-4 рази в рік. Стареньким батькам не вистачає у ваги, і мені їх дуже шкода, тому я стараюсь заходити до них, аби поговорити з ними, трошки посміятися.

На вулиці весна, тому я нарізала нарцисів зі свого квітника та вирішила подарувати Христині. Дідусю я принесла солодкий рулет, який пекла вчора. Ми трошки поговорили і я зібралась йти додому, як бабуся зупинила мене та сказала: “Приходь, доню, до нас на Великдень. Бери із собою чоловіка, дітей. Приїде моя донька із сім’єю, відсвяткуємо разом таке гарне свято.

Звичайно, що я погодилась, адже Христина стала мені наче рідною бабусею. Я часто приходжу до неї за порадою, а вона все знає і може підказати будь-що.

Великдень наближався стрімко, вечори теплішали, ніч ставала коротшою, а моя сусідка Христина все зносила смачні закрутки додому. Тиждень перед святом і взагалі носилась по хаті, неначе їй не 68, а лише 30. Літала на крилах очікування своїх рідних. “Так вже хочу онуків своїх побачити!” – радо казала бабуся.

Та в день такого великого свята ніхто до неї не приїхав. Коли я прийшла до неї, то очі Христини були на мокрому місці, а дідусь Леонід сидів, і не знав, як зарадити цій ситуації.

– Ти знаєш, доню, Мирослава сьогодні подзвонила і сказала, що не приїдуть вони із дітьми до нас. Немає в них часу на нас із дідом. Звичайно, кому потрібні старі? – Бабуся витирала сльози платком. – Донька обіцяла приїхати до нас ще на Різдво, потім в лютому до дідуся на день народження, і на Великдень обіцяла приїхати, але щоразу їй заважають різні плани.

Мені було дуже шкода стареньких, адже святковий стіл був заповнений стравами, які Христина готувала напередодні. Я не знала, як виправити цю ситуацію, адже я не могла нічого зробити із тим, що дочка стареньких надає перевагу будь-чому і будь-кому, окрім своїх батьків.

Цей Великдень бабуся з дідусем святкували зі мною і моєю сім’єю. Звичайно, це не так приємно, як зустріти таке свято із рідними, але принаймні їм не було сумно, і вони на якийсь час забули про негаразди.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Дочка моїх стареньких сусідів зовсім забула про своїх батьків, переймаючись своїми справами. Вона пообіцяла приїхати із дітьми до них на Великдень, але вже вкотре порушила свою обіцянку, що дуже розчарувало бабусю Христину