Часто трапляється у фільмах, що у бідних людей знаходяться багаті родичі чи знайомі, які залишають їм свій спадок і вирішують усі пр0блеми.
Я теж донедавна думала, що це все дурниці і побрехеньки. Та от життя довело мені інше. Моя сусідка бідна самотня жінка. Вона жила в однокімнатній квартирі вже багато років. Скільки себе пам’ятаю, стільки тьотя Рая ходила у дворі нафарбована червоною помадою та інтелігентно посміхаючись.
Та тоді вона ще була в розквіті сил. Зараз, коли я підросла, то вже не бачу тієї міці в жінці, проте все одно в її очах виблискує позитив та радість.
Вона стала доволі немічною на останок своїх днів. Я часто допомагала тьоті Раї, відколи почався карантин я працюю дистанційно.
Саме тому у мене є можливість і сили зробити для тьоті Раї те, що вона може попросити. Іноді в магазин сходжу чи ліків якихось принесу. А деколи приготую щось смачненьке.
У жінки проблеми з ногами були. Вона не могла довго стояти, тому готувала те, що не займало багато часу. Я їй інколи пиріг спечу, іноді борщ зварю.
А жінка натомість ніколи мене не відпускала, не пригостивши чаєм. А іноді й гроші давала. Та я ніколи їх не брала. Не зважаючи на постійні відмови, пенсіонерка не втомлювалась і далі пропонувати подяку за мою працю.
Так минали дні. Жінка занедужала і зовсім злягла. Я почала частіше заходити, доглядати її. Викликала лікаря, щоб оглянув. Та він сказав, що нічим допомогти уже не може.
Наче б то, це вікове. І чи одужає тьотя Рая, залежить від організму та везіння.
Я робила все, що могла. І фруктами її годувала, і вітаміни купляла. Не давала їй сумувати і впадати у депресію. Усе-таки, хороший настрій допомагає організму одужати. Та, на жаль, мені не вдалось її врятувати. Жінка відійшла у кращий світ. Та я й досі пам’ятаю ті її очі, що палали радістю до останнього дня.
Минув тиждень. Мені на пошту прийшов лист. Я й не очікувала нічого, тому дуже здивувалась. Виявилось, це розпорядження щодо заповіту тьоті Раї. Усі свої нажиті заощадження за роки вона вирішила залишити мені.
Все-таки у тьоті Раї не було нікого з близьких. Пенсію вона мала доволі немалу, окрім того довгий час працювала паралельно. Тому й відклала немалу суму.
Ось так, не сподіваючись ні на що, я отримала подяку від жінки, про яку турбувалась. А за ці гроші, доклавши трохи своїх, я придбала машину своєї мрії.