Скажу вам одну просту істину, яка, якщо запам’ятаєте, врятує вам життя не один раз, і не двічі. Добре думайте кому довіряти. Це має бути маленьке коло найближчих людей. І те, що хтось там ваш родич не означає, що з ним можна ділитися усім. Особливо, важливо не відкривати своє щастя духовне і фінансову. Бо найзаздрісн1шими завжди були і будуть саме рідні люди. Та й чужим довіряти не можна тим паче. Тому перш, ніж поділитись найсокровеннішим, добре подумайте. Можливо, краще потішитись наодинці і не страждати.
У мого дядька дуже заздрісна сім’я. Ми ніколи особливо не спілкувались тепло, а тим паче після нещодавнього. Мій тато – старший син у сім’ї, тому, певно, дядько його і недолюблює. Але ж я точно ні в чому не винна. У мене є лише двоюрідні брат і сестра. Діана і Дмитро дуже схожі на свого батька.
Зі мною вони не надто спілкуються, та й взагалі іноді поводяться нестерпно. Особливо, в дитинстві. Я єдина дитина в сім’ї. Батьки не те, щоб балували мене, проте все найнеобхідніше і найцікавіше завжди купляли. Пам’ятаю один випадок з дитинства, який повторився масштабніше у дорослому житті. Я колись дуже хотіла машинку на акумуляторі, якою можна управляти, як дорослою.
Батьки, незважаючи на фінансові труднощі, мені її придбали. Я дуже тішилась. Та коли у гості прийшли Діана і Дмитро, вони просто її розтрощили і розламали. Я пам’ятаю, що сильно плакала, а дядько не визнавав провини і казав, що нічого страшного не сталось. А я просто балувана.
Я дуже довго йшла до того, аби отримати права, бо постійно не вистачало часу. А ще довше я накопичувала на власну омріяну машину. І мені таки все вдалось. Нещодавно я вже почала їздити на новинці. Батьки дуже мною пишались. У них я й копійки не попросила, все заробила сама. І нещодавно прибіг дядько, попросив позичити на день машину.
Казав, що для нього і він берегтиме, як зіницю ока. Що ж. Відмовитись у мене причин не було. Дала ключі від машини і побігла на роботу. Добре, що недалеко. Наступного дня дізнаюсь, що машину дядько позичав для Дмитрика, який, до речі, не має прав, і він її розтрощив. А дядько знову ж таки каже, що у мене реакція балуваної дитини. Я вже не знаю як себе стримувати. Гнів просто зашкалює. Як ви б реагували на моєму місці?
