На дитячому майданчику зустріла хлопчика, якому було років 10-11. Не більше. У нього було дуже дитяче миле личко.
Проте, він стояв біля гойдалки і приглядав за маленьким хлопчиком, якому було десь 2-3 роки на вигляд.
Побачила, що з ним привіталась сусідка, тому вирішила спитати чому діти самі і без нагляду гуляють. От жінка і почала мені розповідати про цих хлопців та їхню родину.
–Так це менший брат під наглядом старшого.
–Та він ж зовсім малий. Ще сам би гратись повинен.
–Так він би і гуляв, та що з того. Мама собі гуляє як хоче.
Виявляється, їхню маму ще вагітну хлопець покинув. Народила вона у 16. Ще й досі молода, жити хоче на повну. От і кладе такий груз на плечі старшого сина. Він не лише нянька, а ще й прибирає, їсти готує, і в школу ходити встигає.
А мама навіть не цікавиться, які успіхи у навчанні в синочка.
Їй особисте життя влаштовувати треба. От піде собі у клуб з кимось познайомитись, а у вільний час з подружками прогуляється містом.
Отак ми собі стояли. Я слухала сусідку і дивувалась. Ну як можна з невинних дітей робити нещасних рабів? У нього дитинства зовсім не було. І менший такими ж темпами подорослішає. Бо доведеться. Хіба ці хлопчики у чомусь винні?
Якраз мама їхня підійшла, я й поглянула на неї. Худа була дуже, нещасна з вигляду. Постійно у телефоні. Старший син підбіг і забрав у неї з рук важкий пакет. Вона навіть не глянула на нього. Просто у вільну руку взяла найдешевший смартфон. До слова, у сина був дуже старий кнопковий телефон.
Зрозуміло, що забезпечити матеріально дітей у неї, мабуть, можливостей немає. Та це й не надто потрібно, коли у тебе забирають найцінніше – дитинство.
Отак, не розмовляючи зі своїми малюками, жінка пішла далі до під’їзду. Старший хлопчик, окрім пакета, взяв на руки братика і пошкутильгав за нею.
Сусідка ще щось намагалась розповісти, та я вже навіть нічого не чула. Задумалась, нащо такі жінки тоді народжують узагалі?
У вас є якісь міркування? Чи може знаєте таких жінок?