Моя мама Раїса виходила заміж у 18 років. Вона дуже спішила одружитись, адже стосунки з її рідною матір’ю Ольгою Володимирівною були натягнуті, наче струни в гітарі, і перебувати в одній квартирі з нею — це було важким випробуванням. Тож, познайомившись із хорошим хлопцем Степаном, вона захотіла якнайшвидше вийти заміж.
Степан — хлопець простий, тому, не думаючи, за кілька місяців вони зіграли весілля. Мама говорила Раїсі, щоб та не надіялась на спокійне життя, адже жити зі свекрухою — це набагато важче випробування, бо тій людині ти чужа, “невістка — в горлі кістка” — казала їй мати. Та, зважаючи на стосунки з Ольгою Володимирівною, моя мама розраховувала на що завгодно, оскільки, якщо мож мамою і донькою такі відносини, то чого вже очікувати від свекрухи?
Раїсу Степан покликав жити до себе, а цього моя мама боялась найбільше, бо, наслухана про сварки між невісткою та свекрухою, розраховувала на щоденні скандали. Але виходу в неї іншого не було, і вона, зібравши речі, відправилась в будинок свого чоловіка.
Його мама Марія Василівна видалась дуже доброю жінкою, яка зустріла Раїсу, наче рідну доньку. Та всі ми знаємо про те, що іноді люди хочуть здатись набагато кращими, ніж вони є, тому моя мама розраховувала на якийсь підступ зі сторони свекрухи пізніше. Та ні за тиждень, ні за місяць, відношення Марії Василівни до новоспеченої невістки змінилось, навпаки, вона все більше прив’язувалась до дівчини, наче до рідної доньки.
“Тобі доведеться прокидатись раніше, ніж сонце пустить свій перший промінь, аби поприбирати в чужій хаті, наготувати їсти для свекрухи і для чоловіка, потім стоятимеш зігнута в городі до вечора, і лягатимеш спати пізніше всіх. Ти згадаєш мої слова, дитино, і будеш шкодувати, що вирішила втекти від матері так рано.” – ці слова, сказані Ольгою Володимирівною, Раїса швидко забула, адже все виявилось абсолютно навпаки: свекруха сама прокидалась зранечку, аби погодувати дітей свіжим сніданком, не давала невістці йти в поле по обіді, аби та не обпекла шкіру. Коротше, любила дівчину, наче власну доньку.
Раїса геть не шкодувала, що пішла від матері так рано. Вона, може, цього б і не зробила, якби не таке погане відношення Ольги Володимирівни до неї. Іноді дівчина навіть думала, що мати їй не рідна, адже відноситись так до своєї доньки, яку виносила, народила, просто неможливо.
Та, як виявилось, до чужої дитини можна відноситись набагато краще, ніж до своєї. Прикладом цьому стала Марія Василівна, яка відносилась до своєї невістки, як до рідної донечки.
Щоразу в Раїси ледь не зривалось із уст слово “мама”, яким вона так хотіла назвати свою свекруху, та весь час соромилась. Одного разу вона не стрималась, і, після почутого свекрухою слова, вони обидві розплакались, адже за стільки часу донька знайшла свою маму, а мати свою дочку.
До чого я це все розповідаю? До того, що не завжди стосунки між свекрухою та невісткою побудовані на сварках. Іноді чужі люди можуть стати рідними, а кровна мати легко може перетворитись на чужу. Саме тому я свою рідну бабу називаю Ольгою Володимирівною, а не бабусею…
