Мій тато Віктор — старша дитина в сім’ї, і після того, як він одружився, його мама Катерина забажала, аби він із моєю мамою винайняв квартиру, а не жив із ними. Це вони власне і зробили. Часто мама просила допомоги у своєї свекрухи, аби та погляділа мене, поки мама ходила на роботу, але баба Катерина завжди відмовляла, і тільки зрідка могла побути зі мною годинку-другу.
Згодом моя тітка Ліна вийшла заміж та народила сина Сашу. Чоловік від неї пішов, а вона залишилась жити з мамою. Різниця між мною і моїм братом лише три роки, але я ще тоді, в малолітньому віці помічала різницю у відношенні до внуків моєю бабусею. Малого Сашу Катерина дуже шкодувала та любила, адже народжувався він дуже важко, і це дало ускладнення на його розвиток. Він був нормальною дитиною, просто трохи хворобливим.
Згодом народився мій рідний брат Стасик, до якого баба Катерина, так само як і до мене, жодного відношення не мала… Тоді Ліна вдруге війшла заміж, та народила доньку Настю. Відтоді Катерина ніяк не може насолодитись радістю мати таку хорошу онуку. Вона з нею гуляє, водить її в школу, купує нові речі, в той час, коли нас навідує тричі на рік.
І ні, мене це зараз абсолютно не ображає, адже мені більше не потрібна любов Катерини, не потрібна вона і моєму рідному братові, але от її потребували ми, коли були ще геть малими дітьми. Мені хотілось, аби бабуся взяла мене із собою гуляти, я бажала, аби вона покликала мене до себе в гості, а не відносилась так, як це робила вона.
Нехай так, але невже мої батьки не помічали цього всього, чи їм було зручно удавати, що все добре? Їм не було образливо, що дітей Ліни люблять, а на нас Катерині байдуже?
Вона не брала нас із братом в село, коли ми були малими, і були б раді побігати по полю, чи, наприклад, погратись у піску. Та нещодавно Катерина зателефонувала моїй мамі та запитала чи не хотіла б я поїхати з нею в село, аби посапати їй город… це дуже дотепно, зважаючи на те, що в мене сонячна алергія, про яку моя баба нічогісінько не знає. Думаю, ви розумієте, якою була моя відповідь на таке прохання Катерини.
Тож, я зовсім не можу зрозуміти, чому мої батьки так байдуже до цього ставляться? Катерина живе в трикімнатній квартирі, більша частина якої, зайнята сім’єю її доньки. Чому мій батько не хоче забрати свою частину собі? Невже йому подобається жити знаючи, що ні ти, ні твої діти твоїй матері не потрібні? Так до того ж його сестра тішиться від того, що до мого батька ніхто не має діла, і всім байдуже на нього…
Не знаю, як може подобатись батькам бути в такій ситуації? Невже їм не образливо від цього?
