Кохання — не показник щасливого шлюбу

Переїзд став для Дмитра доленосною подією. Цей період виявився для нього складним, адже доньку довелось влаштувати у нову школу, в якій дівчинка ніяк не могла адаптуватись. Він сам виховував восьмирічну Алісу, так, як його дружина не була готова присвячувати себе сімейним клопотам. Коли їй виповнився 1 рік, матінка просто зібрала речі й пішла, повідомивши, що подає на розлучення. Дмитро не міг самостійно владнати труднощі з донькою, а з рідних у чоловіка нікого не залишилось.

В школі з маленькими дітьми часто займались соцпрацівники та психологи. Вони проводили різного роду тестування, вигадували розвиваючі ігри з солодкими винагородами й всяко допомагали маленьким школярам розкриватись. Аліса майже одразу налагодила контакт з однією із психологів. Жінка була приємної зовнішності, з добрими очима і ласкавою посмішкою. Пізніше й Дмитро отримав нагоду познайомитись із нею.

Душевно бесідуючи чоловік зрозумів, що вчителька психології дуже прив’язалась до його дівчинки, тому вирішив розповісти їй про складний період доньки. Ні хвилинки не роздумуючи, та пообіцяла, що допоможе все владнати. Вона проводила з Алісою купу приватних розмов, а потім і з її однокласниками. Саме це допомогло дітям більше порозумітись і подружитися. Напружена атмосфера нарешті стала хорошою і привітною для Аліси.

Саме чуйність і добре серце цієї жінки зблизило їх з Дмитром. Пізніше вона призналась чоловіку, що має до нього певні почуття. Він і сам помічав її щиру закоханість, тому не зміг відштовхнути бідолашну, так, як багато чим завдячував їй. Тим паче Дмитро відчував, що зобов’язаний перед психологом, адже вона допомогла його доні, тому, в знак подяки, запропонував їй одружитись.

Чолов’яга не знаходив собі місця, адже не представляв, як жити з людиною, яку не кохаєш. Його бентежила думка про те, що він нічого не відчуває до цієї жінки окрім поваги й вдячності. Перші роки сімейного життя стали непростими, був випадок, коли ними обома було вирішено трохи пожити окремо.

З часом пара притерлась, сімейне життя протікало в спокої й гармонії. Дмитро точно знав, що вчинив правильно, адже його дружина справжня берегиня сімейного вогнища, чудова хазяйка і любляча мати.

Він часто звертався за її мудрою порадою, адже жінка завжди вміла підтримати й розрадити його в будь-якій ситуації. А коли приходив час відряджень чи просто якісь затримки по роботі, то чоловік точно знав — дім і всі його мешканці у надійних руках.

Дмитрові було комфортно і затишно з цією людиною. Якось він сильно занедужав, внаслідок чого потрапив до лікарні й весь цей час його обраниця ні на мить від нього не відходила, опікувалась та оберігала його немов мале немовля.

Так доленосна подія дала Дмитру можливість зрозуміти, що кохання — це не першочерговий показник щасливих стосунків. З часом кохання згасає, почуття втрачають свою силу, а от якщо пару зв’язує взаємоповага, розуміння і підтримка, то цей шлюб з легкістю можна назвати ідеальним.

Саме ці стосунки не будуть приречені, оскільки навіть з плином часу чоловік з дружиною не припинять поважати й розуміти одне одного. Щодо кохання, то воно  десь зникне і твоя друга половинка вже не буде для тебе такою привабливою і цікавою.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Кохання — не показник щасливого шлюбу