Ми з дружиною були вже рік розлучені. Так, після 15 років шлюбу ми не змогли пережити чергову кризу в стосунках і розійшлись. У нас залишилось двоє синів і так, як вони жили з матір’ю, я бачився з ними лише на вихідних. Домовились з Іриною, що задля наших дітей залишимося в дружніх стосунках і не будемо псувати один одному життя.
Мені в цей час було 38, я навіть не планував налаштовувати особисте життя, плив по течії та займався своїм бізнесом. Але одного разу, під час вечері з друзями у ресторані, познайомився з милою дівчиною. Трохи бентежило, що вона від мене на 12 років молодша, але почуття симпатії виникли одразу.
Наші стосунки розвивалися, переходили на наступні рівні й ось я вже запропонував їй переїхати до мене. В принципі кохана мені у всьому влаштовувала, я планував, познайомити її зі своїми синами й сподівався, що вони знайдуть спільну мову. Вони вже давно про нас знали, але ще не зустрічалися.
Я боявся, що ці стосунки будуть такими самими як з колишньою дружиною, але тішив себе тим, що в Ілони був зовсім інший характер, можна сказати більш покладистий та спокійний. Ірина ж була запальною, тому у нас часто виникали сварки та скандали. До моєї нової обраниці вона ставилась добре, адже у неї також появився новий чоловік. Я не те щоб мріяв, але надіявся, що ми зможемо навіть дружити сім’ями. Якщо у нас вже є спільні діти, то чому б і ні? Думав, що так вони не будуть ревнувати нас до нових обранців і всі будемо щасливі.
Так в один з вихідних все розпланував і готував знайомство синів з коханою. Вирішив, що найкраще буде їх запросити до нас додому, замовити піцу і так поспілкуватися. Моїм синам на той час було 13 і 12 років, тому думав, що такий варіант посиденьок їм сподобається, до того ж Ілона купила їм різні подарунки.
В цей день я дуже переживав, але все ніби то було гладко, ну принаймні, ніхто не сварився. Ілона намагалась догодити хлопцям, подружитись з ними й у неї це не погано виходило. Я вже зрадів, що все так чудово получається, але це було передчасним.
Через декілька днів я зідзвонювався з синами та знову запрошував їх, але коли розповів про це коханій, вона всіляко мене відмовляла, мовляв, можемо вдвох в кіно піти чи в ресторан. Тоді чомусь з легкістю погодився, навіть не взяв до уваги таке прохання. Ми багато працювали, тому не дивно, що Ілона захотіла побути разом.
Але ці прохання не закінчувались, вона всіляко мене відгороджувала від спілкування з синами. Став помічати, що навіть коли я хочу їм зателефонувати, щоразу з’являються інші справи нав’язані коханою. Так вийшло, що я не чув і не бачив синів вже декілька місяців. Навіть сам дивувався, чому вони не приходять та навіть не дзвонять мені. Добре я, заклопотаний у роботі, зранку до вечора працюю практично без вихідних, але ж вони могли хоть повідомлення написати.
Як виявилось, справа була зовсім в іншому. Якось був неподалік будинку колишньої дружини та вирішив зайти, заодно, думав, поговорю з синами. Але вони мене й слухати не хотіли, потім лиш Ірина пояснила, що я ніби то, їх ігнорую. Звісно я був в шоці, адже не бачив їхніх повідомлень, та навіть не знав про це, але твердо вирішив, що розберусь з цим.
Невдовзі замітив, що Ілона копирсається у моєму телефоні, підійшов запитати та побачив, як вона нервує. Тоді я зрозумів, що сталося, виявилось, що кохана не була в захваті від мого постійного спілкування з синами та колишньою дружиною, що вона мене ревнувала до них і не хотіла, щоб я з ними бачився. Тому всілякими методами відгороджувала від цього, навіть видаляла повідомлення і дзвінки. Я був шокований від такої новини, адже з моєї точки зору все було чудово і зовсім не було причин так думати.
Я був змушений вирішувати цю неприємну ситуацію і хоч по справжньому кохав Ілону, але від синів не намірений був відмовлятись. Та і як можна так вчиняти з найріднішими людьми ? Тому поставив Ілону перед фактом, або ми разом і мої сини присутні у нашому житті, або розходимося, бо так діла не буде. Вона взяла день подумати, я навіть припустив, що вона залишиться, але коли на наступний день повернувся з роботи – ні Ілони, ні її речей не було. Відповідь була зрозуміла і я її повністю прийняв.
Єдине, шкода, що через неї та її егоїзм я втратив декілька місяців з синами. Сподіваюсь, вони не триматимуть на мене зла і ми зможемо відновити наше колишнє спілкування. Я вже навіть планую спільний відпочинок за кордоном з ними, їхньою мамою та її теперішнім чоловіком. А за себе не переживаю, думаю, десь на світі ще є моя та особлива кохана.
