– Тебе, як вола запрягли, а ти й раденький на чужих полях робити та чужі стайні чистити! Був би мудріший, давно подумав вже про те краще, як хатку їхню двоповерхову до рук собі загребти. А там, гляди, щось би сестричці твоїй перепало. В тебе як-не-як троє племінників підростає. Ще й без батька, – улесливо, як лисичка примовляла Ліна. Вона була старшою від свого брата на шість років. Проте дурощів мала на цілих п’ятнадцять.
Орест же був молодим енергійним здоровим хлопцем. У своїх двадцять чотири познайомився з хорошою дівчиною, що разом з батьками жила в передмісті. Там залишилися жити. Будинок справді був такий величезний, що могло поміститися сміло чотири сім’ї. Батьки Оленки постаралися замолоду, щоб дочці залишити хорошу спадщину. Теща Ореста вже не працювала, а тесть ходив ще водієм до одного місцевого фермера. Мама Оленки в основному займалася домашнім господарством. А воно було чимале. Коли появився зять Орест, то худоби докупили ще більше.
Орест виріс у двокімнатній квартирі звичайного п’ятиповерхового панельного будинку разом з мамою та сестрою Ліню. Батько молодим ще відійшов у засвіти. Напевно, саме тому Орест навчився робити практично всю чоловічу роботу, бо більше не було кому. Та й працьовитим був хлопчина, не цурався ніколи домашньої роботи. Ліну мама не могла допроситися допомогти навіть посуд помити, а Орест разом з ненькою вареники ліпив, сам міг млинців напекти, підлоги помити, навіть постіль перестелити.
Ліна була хитрою, проте наївною. Саме це її й погубило. Хлопці по молодості просто користувалися дурненькою та дитячою вдачею Ліни. Перший чоловік був приїжджим, погуляв з юнкою та й назовсім зник. Швидше всього, повернувся в рідний край. Проте на згадку залишив донечку. Ліна так верещала та злилася, коли дізналася, що хотіла п0збутися немовляти. Проте було надто пізно – довелося народжувати. Другий чоловік був місцевим співаком. Концерти, нічні тусовки, алкоголь та чужі жінки – звичайне для нього заняття. Коли Ліна взнала, що зраджує їй, сама вигнала з квартири матері. Та от знову відчула, що носить під серцем немовля. Тут вже Ліни мама втрутилася та зі слізьми на очах благала не робити дурниці. Третього чоловіка Лінa сама вкрала з іншої сім’ї. Скільки ненька не просила одуматися, не помагало нічого. Коли Ліна набридла йому, подався ще до іншої. От тепер з трьома дітьми жінка сидить на шиї в бідної матері. Добре, що Орест не цурається та завжди допомагає фізично та матеріально.
Теща та тесть Ореста відкрито не любили його сестру. Чоловік сам добре розумів причини, тому старалися ніколи навіть не підіймати тему про неї. Ліна там бувала в гостях суто по великих святах. А от племінників Ореста жінка Оленка любила всім серцем. Та хіба ж вони винні в дурощах рідної матері, ці солодкі янголята? Чоловік завжди намагався придбати щось з нового одягу чи взуття племінникам, допомагав збирати їх до школи. Проте гроші особисто в руки Ліні не давав ніколи, добре знав, що витратить їх явно не на дітей.
Ліна полюбляла, коли появлялася якась копійка в хаті, залишити внуків на матір та зникнути на пару днів. Саме тоді вона знаходила чергову партію та все повторювалося по колу. Рідні Ліни добре вивчили її, тому старалися взагалі ніяких коштів їй в руки не давати. Допомогти дітям – то зовсім інша справа.
Ореста ніколи не заставляли до праці. Відколи він вперше переступив поріг тещиного дому. Завжди ініціатором був сам чоловік. Тесть стільки років ніяк не міг добратися до ремонту тераси, що підбив його до цього саме Орест. Одного весняного дня гукнув:
– Батьку, може купимо дощок та встелимо терасу новими? Пофарбуємо їх якимось бузковим кольором? Ох, красиво було б.
Тесть Ореста завжди дякував Богу, що послав йому такого доброго та людяного зятя. Оленка обожнювала свого чоловіка не лише з користю, що він все допомагає. А за його ніжність, доброту та вміння дарувати спокій та мир. Навіть коли появилася донечка, Орест встигав всюди: зранку готував сніданок дружині, поки та годувала малечу, потім біг у двір допомогти з ранішнім обходом худоби. В обід старався дати жінці годинку сну чи вільного часу, гуляв з донечкою понад ручку чи біля ліска.
Ліна постійно реготала зі свого брата. Її смішило те, що він від ранньої зорі та до темної ночі обробляє разом з родичами поля, придбав техніку. Вони розводять свині, перепілки, багато іншої птиці. Недавно ось навіть придбали пару кіз та овець. Теща обожнювала зятя за його спокійний характер, розсудливість, вдячність та працелюбність.
Сестра неодноразово натякала, а потім вже й відкрито говорила, що його родичі лише користуються добротою.
– Потім от так виженуть з дому, навіть не згадають, що такий був. Поки ти їм вигідний, то й тримають біля себе. Оленці набриднеш, приведе когось іншого та й бувай здоров, – шипіла Ліна.
Орест іноді слухав сестру та не міг повірити власним вухам та очам, що вони виросли в одній сім’ї, а такі різні цінності та думки. Найбільше, він шкодував у цій ситуації рідну маму та племінників. Ліна погано доглядала за ними, а матір вже не могла так, як колись. Ще й доччині витівки додали їй віку. За останні пару років мама Ореста справді помітно подалася. Коли вона приїжджала до сина з невісткою, щоб побачити маленьку внучку, то говорила, що тут у них відпочиває душею та серцем.
Коли Ліна в черговий раз спробувала поділитися своїми немудрими ідеями з Орестом, він чітко відповів їй:
– Ліно, запам’ятай собі раз та назавжди. Моя родина тебе не стосується. Все, чим я можу, тобі допомагаю. Смішно тобі з того, як ми живемо та скільки годин я проводжу на полях чи в хлівах, то не дивися та не випитуй. Сім’я для мене святе. А в тобі святого немає нічого, крім егоїзму та корисливості.
Ліна образилася на брата та не навідується до нього вже два роки. Орест лише передає мамою гроші, щоб придбала внукам все необхідне. Спроб примиритися чоловік теж не робить. Не хоче псувати свої нерви та родину. Хоча Оленка деколи натякає про те, що то рідна кров, Орест вдає, що не розуміє про що вона…
