– Як добре, мати доньку! Завжди приїде, подзвонить, допоможе в усьому, — розповідала мені моя подруга, їй вже близько 50 років. – От у жінок, в кого є доньки, то їм пощастило, мають справжній скарб! Постійно поруч будуть, дітей будуть привозити. І по магазинах підуть, а потім ще й зяті з’являться, то ще й ті допомагатимуть. Не раз гляну, як до моєї сусідки приїжджають. Має аж дві дочки. Завжди повна хата людей та дітвори, тільки галас стоїть.
– Можна поцікавитись, Віро, а в тебе якось по іншому?
– Розумієш, у мене хлопчисько. Та я теж була щаслива й ніколи не розуміла, коли казали, що краще мати дівчинку, ніж сина. Я завжди обурювалась на ці слова. Та не розуміла, чому так говорять. Я свого сина виховую краще, ніж будь-яку дівчину. Він мене і любити буде, і поважати. Та взагалі буде хорошою людиною! Як дитину навчиш, так і буде вона відноситись до тебе. Я чомусь тільки так раніше думала, та згодом зрозуміла суть тих слів.
– Не розумію, Віро, що ти говориш. Ти виховала справжнього чоловіка. Він має престижну посаду, допомагає тобі, все ж як ти говорила!
– Так то так, допоки він не знайшов собі наречену. Тоді забув зовсім про свою матір… Вона, ніби дівчина порядна й розумна. Але за цей час, поки вони разом, ми стали з ним, мов чужі. Мій син, лише туди з нею їздить, до її батьків, а до мене й подзвонити забуває. Тільки й чую, ми у сватів на городі були, ми їм купили новий комбайн на кухню, то путівку подарували. І так триває вже три роки, з моменту, як вони розписались. До того ж ще він ображається, коли я йому якесь зауваження роблю, мовляв, я їм грошей не даю, й не мені розказувати, що їм робити. Сама ж ледь на пенсію живу, завжди думала, що мені діти будуть допомагати на старості, а не навпаки…
– Ого, ще й з такими вимогами.
– Ой він, ніби, не просить нічого, та щось йому не подобається. Та я думаю, що дружинонька його добряче накрутила. Тому вирішила запитати на пряму, чи сильно їм батьки дружини гроші дають, чи може авто придбали. Та тут було найдивніше, він сказав, типу, що теща з тестем, не можуть, бо грошей лишніх не мають. Але готові будуть з внуками сидіти, і казали, що хату перепишуть на них. І вийшло, так, що я найгірша стала, за що і з чого сама не розумію. Виходить йому чужі люди стали, дорожчі ніж рідна мати. Відкладала кошти, думала на машину їм дам, щоб купили. Та добре, що так все вилізло, ні копійки не отримають, невдячні. Краще в санаторій сама поїду, здоров’я підлікую й відпочину на старості років.
– Та я чула, іншу сторону – невістку. Моя сестра, товаришує з її мамою, і та розповідала, що донька казала, ніби, свекруха постійно дзвонить до сина, турбує по дрібницях і взагалі надокучає постійно. То треба те полагодити, то просто зайти на каву, то кота з дерева зняти, будь-який привід, аби від сім’ї забрати. До того ж дівчина зараз прихворіла, то могла б зрозуміти, що чоловік має бути з дружиною поряд, а не біля маминої спідниці сидіти. Та їй це, вочевидь, не аргумент, оскільки кран прорвало, сантехніка викликати не варіант, то треба сина відривати від роботи, аби лише він приїхав.
Я подумала собі, можливо дійсно їй треба було терміново щось допомогти, а з рідних людей лише син у неї.
Але ж можна когось хто поряд живе запитати, послухати, це і швидше було б. Не з будь-яких причин дзвонити та смикати його, турбувати постійно, це ж маячня повна. Можна якось в міру до цього підходити, розумніше. Та й не виникало б тоді, конфліктів подібних, мені так здається, тим більше вона ще не стара.
І де тут правда? Чи дійсно, коли діти одружуються, якщо це син, він більше стає членом сім’ї дружини, чи це маячня?
Можливо, розповідь Віри, просто ще один доказ цього?
Так, як старші говорять: «Лише до одруження син, дочка на життя»
Чи помічали подібне серед своїх знайомих подібні ситуації в родині?
Яка Ваша думка на рахунок цього, чи згідні Ви або ж навпаки?
