Любов не має кордонів та заборон

Батьки Дмитра були глибокими патріотами. На різдвяні свята з хати лунали декламовані батьком українські вірші, мати виключно готувала лише національні страви. Дітей навчали теж любити все своє, рідне.

Дмитро та Соня (сестра) зростали розумними та кмітливими дітлахами. Спершу якось прислухалися до батьківських слів, думок та поглядів. Проте потім Дмитро, коли подорослішав усвідомив, що таке їхнє відношення дещо хвор0бливе. Не можна так люто ставитися до чогось нового чи чужого, а бачити перед власним носом тільки національне.

Мати Дмитра, ще коли він був маленький, все мріяла, що син піде вчитися на священника. Хлопчик з ранніх літ щонеділі ходив до церкви з родичами, прислуговував у храмі. Він ревно вірив в Бога, завжди молився, але серце лежало до іншого – мистецтва. Дмитро малював такі картини, що люди мовчки з захопленням дивилися на них. У школі вчитель малювання постановив твердо ще в п’ятому класі, що про Діму дізнається незабаром ще весь світ.

Мабуть, талант хлопчикові дістався від його прадіда. Той, казали люди в селі, малював портрети багачам, за це виручав хоча б якихось харчів для величезної сімейки. Діма здебільшого полюбляв малювати фарбами, проте бувало й таке, що брав до рук олівець. У нього виходили неймовірної краси пейзажі, натюрморти.

Після закінчення школи, добряче розварившись з батьками по приводу майбутньої професії, Дмитро таки пройшов конкурс та вступив аж до столиці до університету. Тоді він був найщасливішою людиною на землі! Саме там познайомився з милою та привітною дівчиною з Балабаново. У них спершу були дружні стосунки, проте потім переросли в дещо більше. Дмитро не на жарт закохався в Аліну. Дівчина відповідала взаємністю. Походила вона з заможної сім’ї суддів. До Києва приїхала вчитися за власним бажанням.

Дмитро, знаючи суворі погляди батьків, довго не наважувався знайомити їх з Аліною. Ще й коли дівчина сказала, що змушена повертатися додому та переводитися на заочну форму навчання, тому що захворіла її бабуся та потребує догляду. Єдиний вихід – їх спільний переїзд, бо в старенької квартира була простора, місця вистачило б на всіх.

Дмитро не міг відмовитися від пропозиції коханої, бо розумів, що відпустивши зараз, може втратити назавжди. Таки наважився перед своїм від’їздом навідатися додому та розказати батькам правду.

Що тоді робилося в хаті: матері двічі викликали швидку допомогу, бо то тиск, то серце хапало. Батько зблід та ходив, як чорна хмара. Лише Соня радісними очима гляділа на брата, розуміючи, що він знайшов справжнє кохання. Та хіба для любові бувають якісь заборони чи кордони?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Любов не має кордонів та заборон