Мала сили народити – матимеш сили почекати, а я вже старий і ти зобов’язана мене пропустити.

Сьогодні у мене було багато справ і одна з них – потрапити на прийом до спеціаліста у паспортному столі. П’ятниця, ранок, а черга під кабінетом вже величенька – людей так 10, а то й більше. Я стала тихо очікувати своєї черги. На одному з крісел сиділа молода мама з дуже маленькою дитиною – півроку, не більше. Видно, що дитина капризувала, мама нервувала, але вона тихо очікувала, коли їй потрібно буде заходити -– не просила, щоб її пропустили.

І тут, за півгодини, до коридору заходить чоловік років 70 – огрядний, але помітно, що ще повен сил. Він впевнено та вперто йде до кабінету, де ми всі вже чекали прийому.  Без будь-яких проблем він підійшов й одразу було видно – він злий і тільки чекаю, де б ту злість зігнати.

 

І тут черга дійшла до молодої мама – вона тільки зібралась заходити, як огрядний чоловік вхопився за ручку дверей зі словами:

– Ти почекаєш, тебе не вчили поступатись старшим. Мала сили народити – матимеш сили почекати, а я вже старий і ти зобов’язана мене пропустити.

І тільки він зібрався заходити без черги до кабінету як в коридорі почалась сварка. Жіночка років 65 зухвало та впевнено відповіла:

– То ти такий чоловік, якщо таке собі дозволяєш? Ти з якого лісу вийшов? Та як ти смієш так розмовляти з жінкою, з мамою? Тебе хто народив? Стань в кінець черги та щоб ми тебе більше не чули. Ти зрозумів?

 

З вигляду й не скажеш, що ця мила та тендітна жінка здатна так легко поставити на місце хама.

Чоловік від несподіванки закляк. Він не знайшов що відповісти й буркнувши собі під ніс щось не надто пристойне пішов геть.

В коридорі запанувала тиша, але всі з захватом дивились на жінку, яка стала на захист дівчини.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Мала сили народити – матимеш сили почекати, а я вже старий і ти зобов’язана мене пропустити.