– Кожного разу я замислююсь – що я зробила не так в житті, що Бог послав мені такого зятя? Невже моя донька не заслуговує кращого? Уявляєш, коли дитина лягає спати, вона і в хаті прибере, і їсти наварить, і ще й підробляє. А зять що? А нічого – прийде з роботи й нічого не робить — то серіали дивиться, то в ігри грає. А на роботі ж він не надто втомлюється, та й зарплату отримує відповідну. Допомагати дружині не хоче, знайти іншу роботу не хоче – все на плечах Марії.
Свого зятя Лариса Петрівна не дуже любить – лінивий, наглий та все намагається уникнути будь-якої відповідальності. Все, що він любить – поїсти, поспати та піти на роботу, де може цілий день говорити по телефону, пліткувати з колегами чи сидіти в соціальних мережах.
– Я думаю Геннадій міг би знайти кращу роботу, де б платили більше. Доки вони будуть жити на орендованій квартирі? Потрібно і власну оселю купувати. – каже Лариса Петрівна. – Скільки знаю сімей, де люди допомагають одне одному глядіти дитину. А чоловіки, при цьому, ще й добре заробляють. Та знайшов би додатковий заробіток замість того, щоб боки відлежувати перед телевізором.
– Ну тепер не так просто знайти хорошу роботу. Та й не всі хочуть цілий день працювати, а сім’ї коли час приділити? – говорить сусідка.
– Ой, я тебе прошу. В нас час – головне бажання, а робота сама тебе знайде. От хтось таксує, хтось ремонтами підробляє. Просто Гєна не хоче нічого змінювати – йому так добре. Сів вдома у спортивках і нічого його не турбує.
Геннадій працює менеджером повний робочий день, з дев’ятої до шостої. Робота не складна тож він явно не перевтомлюється. Та й зарплата трохи більше середньої. Якщо раніше ще були якісь бонуси та додаткові виплати, то тепер і це «врізали» – у фірми не найкращі часи. Квартиру молодята орендують, тож грошей вистачає тільки на найнеобхідніше і то не завжди.
– У багатьох і того нема, — говорить зять, — добре, що і так маю роботу і хоч якийсь заробіток. Просто треба зменшити свої апетити.
Та Марія має причини бути не надто задоволеною: потрібно йти до стоматолога, а грошей нема, потрібне нове взуття доньці – грошей нема, їй потрібна нова куртка – грошей нема, зламалась пралка – грошей нема. Вона ніколи не думала, що їй доведеться рахувати копійки від зарплати до зарплати. Те, що вона заробляє в декреті – вистачає на різноманітну та корисну їжу дитині й усе.
І найобразливіше те, що чоловік взагалі не хоче нічого змінювати. Пропонує їй більше заробляти, якщо щось не подобається. А як? Маленька дитина з непростим характером, в садок ще не беруть, весь побут на ній – просто немає часу та сил. Та й заробляти на сім’ю повинен чоловік – міг би хоч спробувати знайти іншу роботу.
А як на вашу думку? Жінка повинна в декреті заробляти чи всі фінансові питання має вирішувати чоловік? Чи нормально, що грошей вистачає тільки на «хліб та воду»? А на додаткові потреби жінка повинна заробити сама? І чи можна назвати «додатковими потребами» взуття для дитини та лікування зуба, який болить?
Чи Геннадій правий – дружина має або терпіти, або сама шукати додатковий заробіток?
Найняти няню і піти на роботу? Але це додаткові витрати й працювати доведеться тільки на няню. Ніхто з бабусь сидіти з дитиною не хоче – у всіх своє життя.
І як діяти в такій ситуації: шукати заробіток в декреті чи переконувати чоловіка знайти іншу роботу?
