Нещодавно рідна мама пообіцяла вигнати мене з дому. Пишу тут на емоціях, бо я справді дуже вражена. Ніколи такого від неї не очікувала.
Тож розповім з самого початку.
Мені 16 років, я навчаюсь в 10 класі. У мене завжди були звичайні, непогані стосунки з батьками. Я була спокійною дитиною, ніколи нічого не вимагала і проблем теж не створювала. І у мене була дуже хороша подружка. Її звали Таня. У неї не надто благополучна родина. Батьки іноді зловживали алкоголем, але Таня була чудовою людиною і подругою.
Ми завжди були разом. Такі собі нерозлучники. І в школі постійно спілкувались, і поза школою. Одного разу трапилась жахлива трагедія.
Вранці в суботу мені Танька подзвонила. Запросила з нею та ще кількома друзями на річку піти. Мені насправді не дуже хотілось. Якесь передчуття неприємне було. Проте все ж таки погодилась, чом би й ні? Погода була чудова. От ми й зібрались і вже о 12 були на місці. Всі купались собі спокійно. Я й не спам’яталась, як раптом Таня вирішила стрибати з берега просто у глибину. Я лиш встигла зойкнути. Добром це не закінчилось. Таня п0т0нула. Мене досі трусить, коли я це згадую. Людина, яка завжди була поруч раптом отак просто пішла з мого життя.
Нас тоді з річки позабирали батьки, бо ми через шок навіть не могли зрушити з місця. Мої рідні спочатку дали час відійти, нічого не розпитували. Я одразу пішла до себе, але заснути довго не могла. Згодом я дізналась, що пох0р0н буде наступного дня о 12 годині.
Я без задньої думки, коли ми вечеряли з сім’єю, спитала чи ніхто з батьків не хоче піти зі мною. І реакція мене не те, що здивувала, а просто шокувала. Хоча мої батьки завжди дуже добре ставились до нашої з Танею дружби, та й до неї загалом.
Мама зірвалась і почала сварити мене за те, що я таке собі надумала. Окрім того, вона без жодних вагань заборонила навіть планувати туди йти. Вона не тільки на наш відпочинок тоді нарікала і цей жахливий випадок. Але й Таню почала ображати, казала, що вона з жахливої сім’ї і немає жодних причин, чому я маю піти попрощатись з подругою.
Це мене обурило. Я теж виказала усе, що думаю. Сказала, що це найближча мені людина, окрім того це несправедливо до Тані не піти туди. Подруга б, наприклад, ніколи так не вчинила. Мати сказала, що я геть «зелена» і ще така gурненьkа.
Я категорично відповіла, що усе одно піду на п0х0рон подруги. Проте мама спинила мене ж0рст0кою фразою. Сказала, що коли піду, то можу більше не повертатись. Вони вижене мене з дому.
Я тоді промовчала і пішла в свою кімнату. Тоді я дуже розчарувалась в своїй матері. Хіба може бути жахливіше відчуття за це? Мабуть, ні.
На пох0р0н я таки не пішла. Не хотіла скандалів. Та пізніше таки пішла на цвиnтар. Попрощалась. А от з мамою своєю стала спілкуватись трохи обережніше. Бо вона теж не свята. Досі не розумію такої причини її поведінки.