Як і щосуботи Алла затіяла вдома генеральне прибирання – потрібно було вичистити квартиру від зайвого мотлоху та й просто навести стандартний марафет у домі. Цих вихідних у неї гостювала свекруха – Марія Вікторівна частенько приїжджала до дітей з гостинцями, адже жила у селі й мала хорошу господарку.
Алла не хотіла, щоб свекруха їй допомагала, вік не той та й хто їде в гості прибирати, тому просто попросила жінку піти купити хліба та цукру, а сама за той час взялась до справ – їй мало що залишилось доробити і вже за годинку зможе чаювати з мамою свого чоловіка.
Марія Вікторівна зібралась, взяла у невістки гроші і попрямувала до магазину – погода була чудова.
Повернулась жінка за півгодини і скоренько попрямувала до туалету, закривши двері. Алла перелякалась, що свекрусі стало зле і почала гримати у двері. Старенька спочатку мовчала, а потім сказала, що у неї все добре та двері відчинити відмовилась. Невістка почала нервуватись й не хотіла йти геть.
Марії Вікторівні таки довелось вийти з ванної кімнати. Вона хотіла прошмигнути попри невістку, але тут пролунало котяче мявкання. Жінка завмерла, а Алла не розуміла звідки цей звук. Та тут з-під кофтини свекрухи вилізло кошеня – руденьке, пухнасте і ще дуже крихітне. Свекруха занервувала:
– Вибач, Алло, що я принесла до вас кошеня. Мені стало його дуже шкода. Я зустріла маля біля магазину, коли воно шукало до кого прихились. Ну не змогла пройти мимо.
– Мамо, а чому ви вирішили, що я буду проти? Мені теж шкода малюка – давайте його нагодуємо.
– Не треба, я он тільки-но помила йому лапки та погодувала молоком у туалеті, тому й довго не виходила.
Алла розсміялась і покликала свекруху на кухню попити чаю. А кошеня пустила на килим погратись. З того дня маленький Рижик жив у них, а свекруха часто приїжджала з дарунками й для своєї знахідки.
