Я лежала в сльозах і не розуміла, що відбувається. Як так може бути, що ще 20 хвилин тому ми сиділи компанією у моєї подруги, а зараз я самотня лежу на ліжку і не маю з ким поділитись своїм болем? В мене є багато знайомих, але справжніх друзів лише двоє: Настя і Віта. Вони ті люди, яким я можу довірити всі свої таємниці, з якими мені весело та добре.
Але цього разу, коли ми сиділи вдома в Насті, її батьки сказали, що така подруга, як я, їхній дочці не потрібна. Я не зрозуміла чому, бо ми спілкуємось вже стільки часу, а зараз я чую від її батьків такі слова. Як вияснилось, це все через мою маму.
Мама простягнула руку до мене, аби погладити по спині, але я тільки відмахнулась, бо не хотіла її ні бачити, ні чути. Всі близькі люди, які були поруч зі мною, відвернулись від мене, бо, як вияснилось, в очах батьків моїх близьких друзів моя мати — гуляща пияка. Але я не хочу вірити в це, це брехня.
Маму дуже розчарувала ця ситуація, тому вона вирішила пояснити і розповісти, як все було насправді. “Розумієш, – почала вона,- всі ми були молодими, всі ми хотіли веселитись, танцювати. Все те, що було зі мною і сталось зараз з тобою — це тільки моя відповідальність. Мені подобалось відриватись з друзями, знайомитись із хлопцями, гуляти до ранку, куштувати всі можливі варіанти алкоголю, яскраво фарбуватись, хоч тоді це було і модно серед молоді, все ж “пристойні” дівчатка так не фарбувались. Одяг — я хотіла виглядати модно і класно, і в мене це вдавалось. Всі мої знайомі і друзі були разом. У нас була величезна компанія, але з часом вона розпалась. Хтось поїхав в інше місто жити, когось заспокоїли батьки, хтось створив сім’ю, а я ні. Я не хотіла зупинятись. Моїми друзями стали незрозумілі люди, хороші напої замінила горілка. Я була молода, я хотіла свята. Всі друзі слідкували за мною здалека, але мене це зовсім не хвилювало. В мене було безліч хлопців, і, на щастя, мені стало сил схаменутись.
Я зрозуміла, що все дуже погано в один прекрасний момент: коли мені довелось втікати від хлопців зі “своєї” ж компанії. Уявляю, що зі мною хотіли зробити, але мені вдалось втекти. Я забігла в туалет якогось бару і подивилась на себе в дзеркало. Те, що я в ньому побачила просто злякало мене. Синяки під очима, розмазана косметика, розпатлане волосся, брудний одяг — це те, що я змогла розгледіти в ньому.
Тоді я вирішила, що це все — більше такою я не буду, мені варто все почати з нуля. Я пішла до нарколога, і мене поклали в лікарню. Там я бачила стільки зламаних долей, що в моїй голові алкоголь став асоціюватись зі зламаною долею, порушеною психікою та закінченим життям.
Я пройшла повний огляд в лікарні і мені повідомили, що в мені існує нове життя. Це було ще одним приводом схаменутись.
Після закінчення лікування, я вирішила знайти роботу. Весь цей час для навчання я прогуляла, пропила, протанцювала, і єдиний варіант для мене — це йти мити підлогу.
Мені не вдавалось довгий час, бо місто невелике — на кожному кроці мої колишні друзі чи їхні батьки. Моє життя не покращувалось і декілька разів я ледь не зірвалась, але все, що змушувало мене триматись — це ти. Те маленьке життя в середині мене, яке я мусила зберегти, яке я хотіла врятувати, і яке врятувало мене. Моє життя налагодилось, я знайшла роботу, і з часом все стало краще.
Зараз все просто прекрасно, доню. Тобі не доводилось мене бачити п’яною, ти маєш і любов, і достаток. Ми впорались і зараз все добре, але все ж в нашому оточенні знайшлись люди, яким це не сподобалось. Вони вирішили всі мої гріхи покласти на твої молоді плечі, і це не справедливо. І я не розумію навіщо.
А зараз мені так соромно за свої вчинки перед тобою. Ти зовсім не повинна відповідати за те, чим я грішила, коли була молодою. І мені прикро, що так сталось, що знайшлись такі люди, які захотіли, аби ти і я страждали. Можливо, це людська заздрість, адже я змогла вибратись з того жаху, який мене засмоктував щодня все більше і більше, не знаю, доню.
Я дуже рада, що мені стало сил впоратись зі всіма проблемами, я рада, що в один прекрасний момент в моєму житті з’явилась ти, і це надало мені ще більше бажання жити та змінюватись. Ти мій талісман і я дуже шкодую, що все склалось саме так зараз.”
На щастя, мої подруги виявились хорошими. Вони прийшли до мене з вибаченнями за те, що не заступились за мене та мою маму відразу, та за те, що наговорили їхні батьки, але за дії батьків не повинні відповідати діти, але і не дарма колись всі твердили “бережи честь з молоду”, аби через твою поведінку ніхто не постраждав.
Я сподіваюсь, що нашу дружбу вдасться пронести через роки, та в майбутньому просто згадувати такі історії, як звичайний досвід.
