Валентина Миколаївна, мама мого чоловіка, жінка ще старої «закалки». Вона свято вірить в те, що гостей потрібно зустрічати зі столом, який просто вгинається від різноманітності їжі. Жінка переконана, що так людина не тільки показує, що рада гостям, але й може показати що вона неабияка господиня. Я ж дотримуюсь іншої думки – краще менше, але смачніше, корисніше та вишуканіше. Не люблю я всі ці переїдання, коли вже нічого не лізе до рота, а гості їдять, бо ще багато чого не спробували. Не хочу, щоб посиденьки моїх гостей у мене вдома перетворились у марафон «хто більше з’їсть». Та й я дивлюсь по своїх подругах – вони такої ж думки.
Але ні свекруха, ні інші родичі не в захваті від мене. Якось Валентина Миколаївна та свекром приїхали у гості не самі, а з бабусею чоловіка, його тіткою та ще декількома родичами – ті хотіли подивитись на наш дім, який ми не так давно купили. Мене попередили за день до приїзду, щоб я встигла приготувати смаколиків.
Так от, я вирішила зробити як завжди – купила доброго вина, фрукти, невеличкий тортик, зробила сирну та м’ясну нарізку, легкий овочевий салат та замовила піцу. Як на мене, достатньо, щоб посидіти та поговорити – це ж не якесь святкування чи гостина. Бачили б ви обличчя моєї свекрухи, коли я накрила невеличкий стіл.
– Олю, і це все, що ти маєш? Я ж тебе попередила, що ми приїдемо,- розчаровано сказала свекруха.
– А що не так, мамо? Ніби всім вистачить перекусити. Смачно, ситно і досить вишукано – все як я люблю, – спокійним голос відповіла.
– Але ж ти могла приготувати нормальну їжу – де якісь салати, де голубці, та хоча б картопля з котлетами чи відбивними? Я вже не говорю, що можна було б постаратись і приготувати якийсь борщ, якісь закуски чи млинці з м’ясом. Тебе що мама не навчила правильно гостей зустрічати?
– А то ви прийшли подивитись дім чи наїдатись на рік вперед?
– Ой і невісточку послав мені Бог. Ну нічого, я тебе перевчу.
Я проігнорувала ці слова, бо не хотіла розпочинати конфлікт – нам ще спілкуватись все життя.
Пройшов місяць і все ніби забулось – принаймні я так думала. Але Валентина Миколаївна думала інакше.
У мого чоловіка якраз був День народження і у нас зібрались наші друзі, ми запросили і батьків – хотіли посидіти по-сімейному. Я приготувалась краще, ніж коли приїздили будинку – замовила декілька страв у ресторані, фінанси дозволяють.
Коли вже прийшло трохи гостей і я почала розкладати страви на стіл – приїхали мої свекри. І не з пустими руками, а з повними с3умками – свекруха наготувала багато страв. Але біда в тому, що вони були або жарені, або з майонезом, або надто жирні – ну не те, що я звикла їсти. Та й я взагалі господиня в домі я і вирішую що подавати своїм гостям.
Валентина Миколаївна почала розкладати тарілки, посуваючи те, що поставила на стіл я. Свекруха командувала, сварилась і казала, що зараз нагодує всіх смачною їжею, а не те, що я.
Мене це дістало і я не змовчала. Одразу пояснила їй хто є хто в цьому домі. Після цієї розмови свекри просто поїхали. Так, може я перегнула, але чому приходити в гості і командувати? Хто дав їй право?
