Я ніколи не був заклопотаний фінансовими питаннями. Я змалку вмів розпоряджатись грошима, батьки вчили мене, що це просто засоби існування, обмінна одиниця, але аж ніяк не сенс життя. І якщо задуматись, то так воно і є. Бо справжньої любові, поваги, підтримки за ніякі гроші не купиш. Я в цьому переконався. Бо є в житті така іронія, якщо ти гроші не робиш сенсом усього, то вмієш їх заробляти.
Я працюю дизайнером інтер’єрів, окрім того закінчив хороші курси графічного дизайну. Тож про мій заробіток багато людей можуть лише мріяти. На дрібниця я не витрачаюсь, бо що може бути потрібним чоловікові. Одяг собі, звісно, купляю.
Проте, не брендовий, бо сенсу у ньому не бачу. Всі заощадження вкладаю і справді великі, цінні речі. По-перше, я допомагаю фінансово батькам. Часто організовую їм різні відпочинкові тури. І неабияк цим пишаюсь. Сподіваюсь, що роблю їх щасливими і дарую можливість хоч трохи перепочити від рутини.
Також я придбав і собі, і батькові машини. Зручні, нові, хороші, щоб можна було вільно пересуватись куди потрібно. Бо громадський транспорт – не надто зручний для пересування старших людей. Тим паче у тата проблеми з хребтом.
А мама часто хворіє. Їй до лікарів потрібно їздити. Загалом, це їм трохи допомагає. Також я зробив ремонт у нашій квартирі, бо труби уже починали текти, плитка понищилась, та й на кухні меблі не надто. А собі я придбав омріяну квартиру з виглядом на озеро і дизайнерським ремонтом. Найкрутіше – це панорамні вікна.
От про особисте життя я мало задумувався. Якось не хотілось мені шукати собі причин для смутку, бо кохання в мене ще зі студентських років асоціювалось зі стражданнями. Та я зустрів дівчину, яку ніяк не міг забути. Вона просто одразу полонила моє серце.
Діані було 23, на 4 роки молодша за мене. Закінчила університет. Зараз почала працювати на рецепції одного з готелів у місті. Ми почали спілкуватись, за пів року вона переїхала до мене. Трохи згодом я захотів познайомитись із її батьками.
З моїми вона вже давно знайома і вони навіть з мамою спілкуються.
Діана погодилась покликати родичів до нас у гості. Щоб вона не хвилювалась і не переймалась вечерею я замовив гарні страви у дорогому ресторані. Прийшли до нас Діанині батьки і старший брат. Ми познайомились. Усе наче минало добре. Люди доволі привітні, прості. Я вже навіть уявляв, як ми познайомимо батьків між собою. Щоправда, у мами Діани Олени Вікторівни був якийсь дивний погляд. Особливо її дивував ремонт і страви з ресторану.
Та я цього не брав до уваги. Ми попрощались, бо я повинен був відлучитись у справах. Діана гостей провела сама. Коли я повернувся і ми ввечері дивились фільм і говорили, я почув від коханої досить дивну фразу, яка виправила усе на світі. Я навіть не знав що думати.
Діана наче жартома переповіла мені фразу своєї мами: «Ти за нього тримайся. Грошей в нього кури не клюють!». Я зрозумів, що кохана не сприйняла це серйозно і їй можливо фінанси не грають ролі. Та от ці слова її мами мене насторожили. Тепер я розгублений. Навіть не знаю як поводитись.
