Кожна наша зустріч з колишнім чоловіком закінчувалась сварками та скандалами. І саме тому я дещо переживала якою вона буде вже після того, як я подала на аліменти. Те, що буде аж такий конфлікт – я не очікувала.
Тієї суботи я відвела дочку у кафе, де вони з однокласниками святкували закінчення навчального року. Це було суто дитяче свято, а батьки вирішили в той час попити кави та поспілкуватись за сусіднім столиком. На мій телефон прийшло повідомлення від колишнього: «Де Оля?». Не дивно, що він написав – ми не спілкуємось телефоном взагалі. Він, як часто траплялось, приїхав по дочку, але не попередив про це — певно думає, що ми тільки сидимо і чекаємо, коли ж він знайде час на дитину. Я написала йому, що доня з друзями у кафе і потрібно почекати годинки дві.
Але через хвилин десять я бачу, як мій колишній під’їжджає під кафе, де ми якраз відпочивали. Він вибігає з машини й кричить мені: «Ану швидко сюди – є розмова!»
Сварка, крики, нецензурні слова та образи – не буду розповідати всі деталі, але мені було дуже соромно і неприємно. Я почала лякати його, що викличу поліцію, якщо він не заспокоїться. Він почав ще більше нервуватись. Потім я почала знімати на телефон його і те, як він мене ображає та принижує.
Він дещо заспокоївся, але почав кудись телефонувати. Як я зрозуміла далі – у поліцію. Я не чула всієї розмови – тільки маленькі шматки і то не чітко. Єдине, що я зрозуміла, так це: «Вона обманює мене і вимагає гроші. Вона вимагає аліменти через суд, а куди буде витрачати гроші – я не знаю. На дитину вона не витрачає нічого – дитина голодна і ходить у рваному одязі».
Я була шокована, але намагалась не показувати це, бо до мене вже підійшла дочка та інші батьки. І тут я побачила, що до закладу під’їхав патруль. Поліцейські про щось говорила з Михайлом, а потім вони підійшли до мене і почали задавати питання про його поведінку та про конфлікт між нами. Зрозумівши у чому справа, один з поліцейських запитав мене:
– Ви будете писати заяву на цього чоловіка?
– Звісно! – сказала я.
З кафе ми поїхали у відділок. Там колишній написав на мене заяву про те, що я вимагаю у нього гроші й не даю бачитись з донькою. Я ж написала про те, що він систематично мене ображає, погрожує мені та за нецензурну лайку в громадському місці. Я згадала пораду адвоката, що чим більше буде правопорушень у колишнього, тим краще буде нам – додаткові докази у суді на нашу користь.
Поки ми були у відділку Михайло й далі продовжував сваритись, але я просто ігнорувала його. Дочка чекала у сусідньому кабінеті, де її пригостили цукерками з чаєм.
Саме так у мене вже було шість заяв на чоловіка – чотири з них я написала раніше.
Звісно ж, що у той день дочка категорично відмовилась їхати з батьком і ми пішли по магазинах та в парк на атракціони – нам потрібно було дещо підняти настрій.
Але почуття провини мене не покидало – через нас було зіпсоване свято, яке діти так чекали. Сподіваюсь вони не тримають зла на мене, тим паче на Олю – я вже вибачилась перед усіма.