Мені нaдоїло спокійне життя з дружиною і я повівся на молоду енергійну коханку. Ніби й забув, що Вероніка колись також такою була і лише побут та щоденна рутина так змінили її.

У нас була звичайнісінька сім’я, ми вдвох працювали, потім дружина пішла в декрет і занурилась у материнство. Спочатку ми були дуже раді цим клопотам, бавили малечу і навіть не підозрювали, що з нами може статись наступне. Жили у власній квартирі, тому моєї зарплати повністю вистарчало, щоб забезпечувати сім’ю.

Так після 10 років спільного життя я відчув, що мені стає нудно у моїй же сім’ї. Знав, що це не правильно і шлюб має свої критичні часи які треба разом подолати та жити щасливо. Але всі ситуації навалювались одна на одну і я розумів, що більше так не можу. Як останній боягуз навіть не признався коханій у цьому, а по тихому почав шукати розваги на стороні.

Так познайомився з молодою та привабливою Світланою. У нас моментально закрутився роман і я знову відчув себе молодим та бажаним. Не було цих нескінченних претензій, які постійно чув від дружини та почуття щастя просто переповнювало мене. Та стосунки довго приховувати не вдалось, Вероніка одразу щось запідозрила і згодом все дізналась.

Звісно, вона намагалась поговорити зі мною, казала, що не хоче руйнувати нашу сім’ю і навіть готова пробачити, якщо більше такого не повториться. Але таку обіцянку я не міг дати, на той час вже точно знав, що більше не кохаю дружину і хочу бути разом зі Світланою. Тоді навіть не думав за нашу донечку, та як їй буде від того, що батьки розлучаться – я був повністю зачарований новим коханням і більше нічого не бачив. Так Вероніка з донькою переїхали до бабусі, а я залишився у квартирі.

Так, як наші стосунки зі Світланою швидко розвивалися, незабаром вона переїхала до мене. Хоч у нас і була значна різниця у віці, але від коханої я не відставав – разом ходили на всілякі вечірки, в кіно, гуляли з друзями. Відчував себе, ніби мені знову 20 і я студент, якому від життя треба лише емоції.

Чесно, якийсь час я був дійсно щасливий та закоханий, але згодом, мені це починало набридати. Кохана зовсім не займалась побутом – все було на мені, навіть ні разу не зготувала вечері, лише й знала як з подружками гуляти та на вечірки ходити. Тільки уявіть, я приходжу з роботи, змучений, а вдома ще потрібно поприбирати, їсти зготувати й збоку кохана, яка тільки й торочить про свої тусовки.

Ох, тоді я згадав за свою Вероніку. Як вона дбала про мене, не зважаючи на свою завантаженість, завжди у домі було затишно, чисто та наготовлено. Чому ж я, такий дурень, втратив усе це? Через кого? – Молоду дівчину, якій в принципі байдуже на мене? Такі питання виникали у мене в голові, але відповіді я на них не мав.

Після пів року таких стосунків, вирішив, що більше не витримаю й розійшовся зі Світланою. У неї ж не було ніякої реакції – зібрала речі та з’їхала. Тоді я залишився повністю один у квартирі, з усмішкою згадував як ми жили тут щасливою сім’єю, так, зі своїми проблемами та заморочками, але це все можна було вирішити, чого на жаль так і не зробили.

Одразу захотів зустрітись з донькою та Веронікою, сподівався, що не все ще втрачено і ми зможемо відновити нашу сім’ю. Колишня дружина не охоче зі мною розмовляла – ще б, покинув їх та весь цей час навіть не телефонував. Але своєю наполегливістю і розкаянням я домігся зустрічей з донечкою, навіть одного разу з Веронікою на каву сходили. Вона так змінилась за той час, дивився на неї вже зовсім іншими очима, ніби час повернули назад і ми знову познайомились.

Поки ми лише спілкуємось і Вероніка не певна чи зможе мене пробачити, але я роблю для цього все можливе і певен, що час залікує рани й наша сім’я возз’єднається і буде знову щаслива.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Мені нaдоїло спокійне життя з дружиною і я повівся на молоду енергійну коханку. Ніби й забув, що Вероніка колись також такою була і лише побут та щоденна рутина так змінили її.