Нас іноді дорослі можуть шокувати, особливо вже справді старші люди. Ось, наприклад, мене мій дідусь просто здивував. Я ніколи від нього такого навіть не сподівалась, все ж це трохи дивно, проте він на старості літ знайшов заміну бабусі.
Скільки себе пам’ятаю, завжди в приклад брала собі їхнє подружжя. Я дуже любила гостювати в дідуся та бабусі, там провела дитячі роки.
Вони мене також дуже любили і тішили. Особливо, атмосферними були наші святкові застілля. Не лише на Різдво, Новий рік чи дні народження.
Ми ще й святкували срібне весілля. Поз’їжджались усі рідні та близькі. Та не довго тривало щастя. У віці 57 років бабуся нас покинула. Далі пам’ятаю фрагментами її похорон. Було дуже важко. Я й не думала, що можу її втратити.
Дідусеві так само було дуже боляче. У неї дуже пізно виявили рак. Лікувати уже не було сенсу, як нам сказали лікарі. Довелось змиритись, хоч і було дуже важко і боляче. Бабуся свої останні дні провела в спокої і родинному колі.
Я й досі, чесно кажучи, трішки шокована від тієї ситуації, яка склалась. Минуло зовсім трохи часу. Я хоч і не мала можливості часто заїжджати, бо ми жили на різних кінцях міста, проте відвідувала дідуся хоча б раз на тиждень. Минуло рівно 2 роки. І я раптом почала помічати в квартирі діда речі.
Чужі, до того ж жіночі. Мене це звісно дивувало, та я намагалась не перейматись дрібницями. Можливо, сусідка щось залишила. І от одного разу я таки побачила власницю власною персоною.
Приїхала я до дідуся після роботи, хотіла привезти фрукти і овочі. Йому це потрібно, а принести важко. Я машиною, тим паче отримала премію. Чому б не порадувати його смачненьким. Приходжу, стукаю в двері. Кілька хвилин ніхто не відчиняє. Я навіть почала хвилюватись. Раптом рипнув замок.
В дверях постала якась дамочка в шовковому халаті, на вигляд або моя ровесниця, або трішки старша. Виявилось, що це дідова нова пасія. Я була в шоці. Окрім того, найдивовижніше те, що вона прописана у дідовій квартирі.
От я не розумію. Як можна так жити? Невже заради квартири відносно молода дівчина може піти на таке, щоб жити з чоловіком, який в діди годиться.
А головне дідусь нам не вірить, коли пояснюємо ситуацію і вважає, що ми руйнуємо його щастя. Що ж… Нехай так. Як чинити в цій сиутації не знаю.
