Якось ми з моїм п’ятирічним сином пішли до торгового центру. Поки зробили свої справи, то втомилися й присіли на «острові», де подають морозиво й роблять каву, відпочити.
Син замовив мені полуничне морозиво й какао. Тож я переказала це все рудоволосій дівчині років 20-ти, яка стояла за прилавком і присіла за столик до сина.
Тут прийшли ще одні відвідувачі: така молода мама, десь років 23-х з дівчинкою, десь такого ж віку, як і мій син.
Й тут почалося. Дівчинка побачила, що мій син їсть полуничне морозиво й почала просити маму купити ж таке. Та виявилося, що ми купили останнє таке морозиво. Тоді маленька мамина доця почала верещати й падати на підлогу, вона свідомо це робила й вимагала своє.
На що молода мама підняла її, розцілувала, а тоді вже якось вмовила свою малечу з’їсти інше морозиво, й малеча, на диво, погодилась. Але й тут не все – їй вкрай треба було присісти на місце мого сина. Коли ж я запропонувала їм присісти поряд з нами, то мала знову розкричалася й почала плакати.
Й що Ви думаєте було далі? Мама дівчинки попросила нас звільнити столик, оскільки ж у мене хлопчик, то він повинен бути джентльменом – це з її слів.
Мене це вкрай обурило і я хотіла вже посваритися, як тут мій синок встав і сказав, що ми вже йдемо. Він вступив наш столик тим «вередливим» дівчаткам.
Мене розпирала і злість на тих дівчат, і гордість за мого сина. Ми тихенько пішли звідти. Та попри все – я досі не можу зрозуміти, як так можна було розбалувати доньку? В шоці від побаченого по цей час.
