У мого тата є брат і в них вже скоро ювілей. 10 років, як вони свaряться через батьківський дім. Та з кожним днем усе більші негара3ди виникають. І терпіти це уже нестерnно.
Мій дід та баба були самодостатніми людьми. Хай небагато заробляли, та уміли вдало економити та заощадили на великий приватний будинок.
Обирали такий, щоб могли усіх дітей на старості біля себе тримати з їхніми родинами. Та насправді часи змінюються. Не так і легко тепер поладнати під одним дахом. У них народилось двоє хлопців, мій тато, і дядько, що старший на 2 роки. І з самісінького дитинства хлопці зовсім не ладнали між собою. Ні іграшки не могли поділити, ні їжу. Навіть один одному всілякі неприємності створювали, а потім ще й бились.
Дід з бабою вже зовсім розчарувались у своєму задумі, бо з роками ненависть між хлопцями не зникала, а тільки збільшувалась. Минуло трохи часу. Обоє одружились. То ще й невістки такі були, що між собою гаркались.
Отак мій тато забрав маму і з’їхав на орендовану квартиру. А от жінка мого дядька сказала, що хоче в центрі жити. Тому дім свекрів їй теж не підходив.
Роз’їхались усі. Не спілкувались зовсім. Окрім того, дядько своїх дітей проти мене налаштовував. Весь час, коли внуки сходились в бабусі з дідусем, я була крайня у всіх нещастях кузенів Олесі та Івана. Тато це, звісно, помічав і починав добряче сваритись з братом та невісткою. Мовляв, їхні діти такі ж невиховані та дикі, як вони.
На свята лише почали з’їздитись у батьківський дім. І все одно знаходили привід, щоб зчинити сварку. Особливо, мама та дядькова дружина на стравах поділитись не можуть.
Уже минув час. Спілкування між нашими сім’ями стало ще менше. Та от вже давно тривали суперечки про те, як поділити дім і що з ним має бути. Все таки великий, недалеко від міста, все новеньке та доглянуте. А от нещодавно нас дід з бабою покинули. З різницею в місяць померли. І хоча всі за ними сумували, та от тато з дядьком ніяк часу для жалоби не знаходять. Усе сперечаються та погрожують один одному. Лише мама та тітка стримуються.
Хвилює братів питання будинку. Мій тато досить добре заробляє, і мама також. Тому вони пропонували продати дім і гроші поділити навпіл. Можливо своє житло купити кожному. Та от у дядька були проблеми. Сам він не дуже працьовитий, і жінка в третьому декреті зараз.
Грошей їм не вистачає, місця мало, а жити треба десь вже. Тому вони сказали, що оселяться у цьому особняку, якщо він непотрібний нам. У них дітей більше, площа там якраз для них. Чекати на ремонти не треба. І вже 3 тиждень ми кожного дня живемо у сварках. Коли ж це припиниться і як вирішити конфлікт?
