З раннього дитинства мене вчили, що сім’я та родина — це найважливіші речі на світі, і я в це вірила, та була впевнена, що це дійсно так, доки не виросла і не переконалась у протилежному.
Моя бабуся Катерина — це найдобріша жінка на планеті. Такої відданості своїм рідним я більше не бачила ніде. Катерина народилась в селянській сім’ї, де було п’ятеро дітей. Вона, її старша сестра Надія, двоє молодших братів Василь, Антон та старший Олексій.
Вона була наймолодшою та завжди допомагала своїм старшим братам та сестрі. Наприклад, коли Олексій їхав навчатись до Росії, то Катя завжди складала передачки та надсилала йому туди. Під час навчання сестри Надії, їхня мати померла, тож моя бабуся доглядала за своїми молодшими братами Василем та Антоном.
Моя бабуся Катерина вийшла заміж за мого дідуся в 23 роки, і відразу його повідомила про те, що вона мріє жити в місті. Незважаючи на те, що її мрію постійно висміювали її рідні, вона все ж здійснила її. У неї народилось двоє прекрасних дітей, і вона отримала трикімнатну квартиру від держави. Відтоді всі діти її братів та сестер приїжджали до неї на навчання. Навіть тоді, коли мені було близько 15, діти бабусиних племінників жили в неї, поки навчались тут в університеті.
Не можу сказати, що Катерина працювала на високооплачуваній роботі, але вона завжди мала кошти на те, аби нагодувати всіх, хто жив у неї, часто пересилала м’ясо та продукти своїй сестрі до села. Також постійно приїздить до Надії, аби допомогти їй із городом, який сестра вже не може привести до ладу власноруч. Навіть не зважаючи на те, що Надія народила шістьох дітей, вона все ж змушена все робити сама, бо не змогла виховати дітей так, аби вони поважали працю матері.
Бабуся завжди готова допомогти всім, а от її родичі зовсім не вважають за потрібне це робити. У моєї Катерини є дача, де вона садить різні овочі. Хоч і має змогу купити собі все, що завгодно, оскільки її син повністю її забезпечує, вона любить працю в землі. Тож, зробивши лад на городі в сестрі, потім у кількох племінників, вона їде до себе і самотужки копає картоплю ще й на дачі.
Мені нереально шкода бабусю, але переконати її в тому, що в першу чергу потрібно думати про себе, і дбати про своє здоров’я та справи, я не можу, адже вона і досі глибоко переконана в тому, що її мета та ціль в житті — це допомога всім рідним та близьким.
Я розумію, що їм абсолютно байдуже на мою бабусю, але вона цього не розуміє. Вона й далі продовжує пропонувати свою допомогу іншим, надалі віддає всі сили та здоров’я родичам, які навіть не готові їй зателефонувати і запитати як її справи.
