Моя дочка живе разом зі своїм чоловіком у квартирі, яка їй перейшла у спадок від батька. У них двоє дітей, яким по 10 і 5 років. Моя дитина вийшла заміж за свого чоловіка у 24 роки. Він не мав ніколи хорошої та постійної роботи. Завжди між працею та відпочинком обирав полежати. Моя дочка мала стабільну роботу і середню заробітну плату, тому могла трохи утримувати сім’ю, коли чоловік був вдома.
Одного разу мій зять Костя вирішив поїхати на роботу закордон — працювати будівельником. Насправді, будівельних фірм в Європі безліч — обирай будь-яку, якщо ти хороший спеціаліст. Костя дійсно хороший спеціаліст, бо він вивчився в університеті на будівельника, тому й шукав роботу з хорошою зарплатою.
Поїхав на одну закордонну фірму, але невдовзі повернувся, бо щось його там не влаштувало. Поїхав на другу роботу, але знову ж повернувся, бо недостатньо платять. З третьої роботи його звільнили, тому він вирішив пошукати роботу тут. Вакансій було безліч, але всі вони чимось не підходили моєму зятеві, адже там мало платять, там погані умови, туди далеко від дому їхати. Так він сидів вдома більше ніж дев’ять місяців, і весь цей час моя дочка була змушена тягнути все на своїх плечах.
Звичайно, що грошей їй не вистачало, щоб заплатити за все: за комунальні послуги, за їжу додому, за одяг дітям, тому вона часто брала гроші в мене. Я живу на пенсію та невеличку зарплату за те, що підпрацьовую посудомийкою. Грошей всього небагато, але якщо трохи зекономити, то можна купити вдягнутись онукам. Я ніколи не обділяла їх тим, що могла їм дати, але коли зять почав сидіти вдома, то їхні потреби зросли.
Я живу одна, тому мені треба менше грошей, ніж їм чотирьом, але мені стало не вистачати на їжу. Я про це сказала дочці, але вона нічого не могла зробити із тим, що грошей чоловік додому не приносить і виходу іншого вона не бачить.
Я вирішила піти до зятя в гості, аби поговорити із ним. Я прийшла о 12 годині дня, коли в нормальних людей вже обід, а мій зять все ще спав. Коли я прийшла, він був дуже невдоволений тим, що я його розбудила. Після цих слів, я вирішила прямо йому все сказати, що не збираюсь годувати його сім’ю, поки він прохолоджується на дивані. Є багато вакансій, де можна заробити хоч трохи грошей, аби принести в сім’ю, а від того, що він лежить, гроші в гаманець не залазять. Він покивав головою, та випроводив мене додому.
Наступного дня до мене прийшла онука і сказала, що їй потрібні нові штани, бо єдині, що в неї були порвались. Моє серце обливалось кров’ю, але я змушена була відмовити їй, адже якщо й далі продовжувати забезпечувати сім’ю моєї доньки, то її чоловік ніколи не вийде на роботу. Я сказала онуці: “В тебе є батьки, нехай вони купують, а в мене закінчились гроші.”
Ввечері до мене прийшла донька і сказала: “Тобі що, важко купити дитині штани? Ти ж вчора отримала пенсію.” Мене ці слова шокували, адже я й так віддаю більшу частину грошей їй, через те, що її чоловік шукає роботу близько року.
Донька обурилась, розізлилась і гепнула дверима, коли йшла з дому. Тепер вона не приходить до мене, і, певно, не відпускає дітей, але я сподіваюсь, що недостача грошей посприяє на швидший пошук роботи для чоловіка.
