Я купила племінниці нові навушники до телефону – старі у неї зламались, а мама свої не хотіла давати. Я думала, що маю право на це, адже я люблю цю дитину і якщо маю можливість, то обов’язково потішу подарунком.
Мушу сказати, що я звикла до дитини та сприймаю її майже як свою. Моя сестра, Марія, працює по графіку й інколи у неї є нічні зміни, а її чоловік частенько буває у відрядженнях. Саме тому Маринка часто залишається у мене з ночівлею. Я й годувала дитину, і робила з нею домашнє завдання, і гуляла з нею і своїм дворічним сином – дитина справді прив’язалась до мене.
Інколи я ще й забираю племінницю зі школи, коли її батьки не можуть вирватись з роботи.
І якось так склалось, що я дуже часто купувала Марині щось нове: ляльку, книгу, плаття. Чоловік моє сестри ніколи не був проти – навпаки його тішило це.
Але от з навушниками я прогадала – виявляється їй не купували нові, адже переживали за те, що в неї може погіршитись слух. Просто племінниця дуже любить слухати музику саме у навушниках.
Максим, чоловік моєї сестри, трішки насварив на мене, а Маринка заступилась. Вона сказала батьку, щоб він притримав язика за зубами та не смів зі мною так говорити. Ця розмова просто обурила Макса і він ледь стримував свою злість.
Я вирішила не чекати, коли сварка перейде у серйозний конфлікт і просто пішла додому – ми жили у приватному будинку на сусідньому подвір’ї. Я думала, що чоловік моєї сестри заспокоїться та вибачиться, або хоча б сестра зрозуміє свою провину.
І от з самого ранку пролунав дзвінок – сестра сказала, що Максиму не подобається таке тісне спілкування з його донькою і він хоче, щоб ми бачились не так часто. Мені забороняють годувати Маринку чи дозволяти їй заходити до мого дому.
Але це вкрай важко зробити – ми ж живемо поряд і дівчинка часто бавилась на моєму подвір’ї з моєю дитиною. Я просто порадила сестрі все обдумати ще раз, адже я не збираюсь виганяти зі свого дому Маринку. Як вони собі це уявляють?
І от нещодавно я сиділа на подвір’ї, пила каву, а мій синочок дрімав у візочку поряд. До нас підбігла Маринка і почала ділитись зі мною новинами зі школи. Це побачив Максим, який саме приїхав додому, і одразу ж забрав доньку додому. І от за десять хвилин мені зателефонувала сестра.
Вона була розгублена, я відчувала, але казала, що її чоловік дуже злий і вона мене просить гуляти тоді, коли маринка у школі. Тут вже я не витримала – ще мені ніхто не вказував коли та де гуляти.
Я не стала тримати все у собі та пішла до них додому, щоб поговорити – я визнала, що не хотіла нічого поганого, коли купувала навушники та була неправа, що не запитала дозволу у батьків. І я не хочу, щоб ми сварились через такі дрібниці. Але, як виявилось, все не так просто. Максиму набридло слухати від Маринки тільки про мою сім’ю.
– У тітки Олі так, а тітка Оля мені купила, а ми з тіткою Олею..- злісно говорив Макс. – я проти того, що моя дитина більше любить тітку, ніж рідних батьків і вона про це сама мені сказала. Маєш сина – от з ним і займайся, а мою дитину залиш у спокої.
Я все одно пояснила, що відмовлятись від племінниці не буду – хай сама вирішує чи хоче вона спілкування зі мною. А якщо їм щось не подобається – хай пояснюють Маринці як повинно бути. Ми так і не змогли нормально поговорити – шкода.
А сьогодні я дізналась, що моя сестра купила новий дім в сусідньому селі, а цей вони виставили на продаж. Дуже дивно, що через такі дрібниці люди готові на такі вчинки.
А що виходить? Коли не було де залишити доньку, то я була потрібна і вони ніколи не були проти подарунків. А коли дитина почала прив’язуватись до мене – все, тітка Оля, може відпочивати. Дуже сумно.
