Ми із сім’єю живемо у двокімнатній квартирі у невеличкому місті. Я тут народився, а от моя дружина родом із села. Ми працюємо на звичайних роботах, тому заробляємо не так багато, аби дозволити собі більшу квартиру, адже ця трохи тіснувата для чотирьох людей. У нас є ще двоє діточок: наша донька Ангеліна та син Віктор.
Коли діти були меншими, то місця наче б вистачало, але коли вони підросли, почали ходити до школи, то місця в нашій квартирі виявилось замало для двох дітей і двох дорослих.
В селі, де раніше мешкала моя дружина Оксана, живе моя теща Любов Іванівна. Вона вже старша жінка, тому її доньки Оксана та Олена їздять до неї раз в тиждень, аби допомогти по господарству, поприбирати в будинку та приготувати трохи їжі.
Та нещодавно моя дружина ошелешила мене новиною про те, що вона має намір забрати маму жити до нас, адже її сестра Олена сказала, що більше не хоче щовихідних їздити в село і щось там робити.
Моєму здивуванню не було меж, адже ми й так тулимося четверо в двокімнатній квартирі, діти ніяк не можуть поділити ту кімнату між собою, та воюють за кожен сантиметр, а тут ще й Любов Іванівну треба десь селити.
Коли я запитав дружину коли вона прийняла це рішення і чому не порадилась зі мною, то почув, що в цьому випадку вона не збирається питати моєї думки, адже мова йде про її маму, яку вона не хоче лишати саму в селі. Олена не хоче їздити до матері, а Оксана сказала, що не покине її одну.
Я ніколи нічого не мав проти Любові Іванівни, оскільки вона чудова жінка, виростила і виховала мою прекрасну дружину, але якщо подумати тверезо, то в такому випадку про спокійне та комфортне життя можна забути. Та і взагалі, той факт, що все було вирішено без моєї згоди, мене дуже розчаровує та дратує, бо ця квартира моя, продукти сюди купую та комунальні послуги оплачую я, тоді чому я навіть не маю права голосу в цій ситуації?
Я запропонував дружині не забирати маму до нас, а просто частіше приїжджати до неї — тричі в тиждень, наприклад. Дорога до села займає півтори години в дві сторони, тож не думаю, що це буде більш проблемно, ніж жити вп’ятьох у нашій квартирі. Та моя дружина не хоче навіть чути інших варіантів, ніж той, який обрала вона.
Якщо не думає про нас, то нехай про маму подумає, адже Любов Іванівна звикла лягати спати рано, близько восьмої вечора, і прокидатись рано, а Віктор часто засиджується допізна в комп’ютері, граючи в різноманітні ігри. Також він спілкується з друзями онлайн, і іноді підвищує голос. Ангеліна вивчає англійську, тому спілкується зі своїми друзями зі Сполучених Штатів по скайпу. А часові пояси різні, тому часто такі розмови відбуваються вночі, що також може заважати моїй тещі.
Та що там говорити — цей варіант зовсім поганий для того, аби його дотримуватись, але Оксані байдуже. А я навіть не знаю, що із цим робити. Мене розчаровує відношення дружини до цього всього, і дуже злить те, що на мою думку вона абсолютно не зважає.
