Наталі Степанівні сподобалось би лише те, щоб я сидів у ногах її доньки й молив повернутись у сім’ю. Хоча всі добре знали, що саме її дочка винна у нашому розлученні, навіть нашого сина з легкістю мені віддала.
Ми з Іванкою познайомились банально – в парку під час прогулянки, так закрутились стосунки, які дійшли до шлюбу. Насправді, ми кохали один одного і не уявляли, що все може змінитись. Мама коханої чомусь була не в захваті від цього, вона, мабуть, хотіла все життя доньки контролювати й нікуди не випускати з дому.
Тому навіть коли ми стояли на своєму і не відмовлялись від весілля, Наталя Степанівна наполегливо пропонувала жити нам в її будинку. Мовляв, місця багато, та й завжди допомога буде. Але я на таке не погоджувався, у моїх уявленнях було створити окрему сім’ю і жити по своєму, без чиїхось вказувань та повчань. А знаючи ще й маму дружини, було б дуже не солодко.
Іванка з горем навпіл погодилась зі мною і переконала матір, що так буде краще для всіх. Але навіть це не спиняло тещу вводити свої правила, після весілля вона часто приходила до нас і лізла з непрошеними порадами. Мало того, без усілякої тактовності рахувала наші гроші, які на той час заробляв лише я. Так, у мене була хороша робота і на зарплату не жалівся, вистарчало на все та навіть вдавалось відкладати. По моїх підрахунках, вже за 5 років ми могли купити хорошу квартиру, а не жити в орендованій. Дружина не працювала, та і я не наполягав, вона закінчувала університет, тому була вся в навчанні.
Кохана сама не раз жалілася на свою маму, казала, що та постійно приходить і відволікає її, телефонує по 5 раз на день і все випитує. Це дійсно не легко було витерпіти, сам старався не приходити додому поки там була теща, бо знав, що тоді чергової сварки не уникнути. Ми не раз напряму говорили їй це, пояснювали, щоб приходила лише з попередженням або з запрошенням, але наші прохання були повністю ігноровані.
Я боявся, що коли заведемо діток все стане ще гірше, адже на думку Наталі Степанівни ми самі ні на що не здатні, тим більше виховувати когось. Неочікувано навіть для нас, Іванка завагітніла, в принципі, у нас в планах були діти, але пізніше. Та, мабуть, все стається саме так, як повинно бути, тому ми з радістю прийняли цю новину і готувались стати батьками.
Тут не обійшлось без постійних опікань та “допомоги” зі сторони тещі. Вона майже не поселилась у нас, так старалась все проконтролювати. Я звісно, розумів, що так діла не буде, адже через Наталю Степанівну просто не хотів повертатись додому. Іванка ж чомусь цього разу стала на бік матері, через що ми постійно сварилися.
У такій атмосфері й жили, а після народження сина стосунки ставали все гірші. Не скажу, що я не виконував батьківську роль, з цим справлявся чудово, але теща постійно провокувала мене на скандали та відгороджувала від власного ж сина.
З цим всім відчув, наскільки ми з дружиною віддалились один від одного. Вже не було ніякого кохання чи романтики, просто жили як сусіди, які постійно не можуть знайти спільної мови. Одного дня Іванка заявила, що йде від мене, без усіляких пояснень зібрала речі й збиралась йти. Я спинив її біля дверей і сказав, що мій син залишиться зі мною.
-Хочеш сина? Прошу, тримай і виховуй, а я більше в таку сім’ю не граю – на останок сказала дружина і пішла.
Мабуть, вона повернулась у батьківський дім, адже вже наступного дня до мене прийшла Наталя Степанівна і почала вимагати свого онука. Я був категоричний – мій син залишиться зі мною й інші варіанти не обговорюються. А якщо Іванка захоче з ним бачитись не буду мати нічого проти, навіть на аліменти не подам, бо сам зможу все забезпечити. Тоді вже колишня теща пішла до дому дуже розлючена і навіть щось погрожувала наостанок.
Так йшов час, я був самотнім батьком, який напрочуд добре зі всім справляється. Іванка навіть ні разу не виявила бажання зустрітись з нашим сином, її мама також на певний час зникла з нашого життя. І лише коли я почав налагоджувати своє особисте життя, Наталя Степанівна заявилась на порозі моєї квартири.
Звинувачувала мене у всьому, ніби то я винен у нашому розлученні з Іванкою і не маю права з кимось зустрічатись. На диво спокійно на це реагував, мені було байдуже на її думку і тим більше слова. Вона відштовхнула мене від дверей і зайшла у квартиру, син в той час був у садку, тому Наталя Степанівна почала мене відчитувати за ніби то аморальну поведінку та присоромлювати за нові стосунки. Не обійшлось без придирств на тему чистоти, навіть зачепила мою нову дівчину, що це вона така погана господиня. Я мовчки це все вислухав і попросив вийти з квартири. Так, від часу розлучення став значно спокійніший та не реагував на всіляку критику.
Мене більше не цікавить хто що думає та про що говорить, я знаю своє і роблю лише так, як вважаю за потрібне. Ще не раз Наталя Степанівна приходила, але більше двері їй не відкривав, планую продати цю квартиру і купити нову, так, щоб колишня теща не знала адреси й нарешті залишила нас в спокої. Незабаром я знову одружуюсь, моя кохана добре поладнала з сином і зовсім скоро ми станемо справжньою люблячою сім’єю без усіляких інтриг та скандалів.
