Коли мені було 8 років мій батько покинув матір та пішов жити до іншої жінки. Він забув не тільки про маму, але й про мене – не телефонував, не питав як я, не купував вбрання чи подарунки. Лиш одного разу, коли мені було 10 років, він привітав мене з Днем народження і подарував іграшку. Після цього всі наші шляхи остаточно розійшлись.
Я росла з матір’ю. І все б нічого, якби вона цікавилась мною та виховувала. Скільки я себе пам’ятаю – вона завжди намагалась влаштувати своє особисте життя. Я розумію, що вона була ще досить молодою, коли батько її покинув, і їй теж хотілось кохання. Але у гонитві за ним вона забувала про власну дитину. Все літо я проводила у бабусі в селі, одяг новий мені купували вкрай рідко, і не тому, що не було грошей, просто мама все витрачала на себе.
А вже в 9 класі, коли мама вдруге вийшла заміж, мене взагалі відправили на постійне проживання у село – новий чоловік мами не захотів виховувати чужу дитину і я просто його дратувала. В той момент мама обрала не мене. Вона не просто залишила мене у бабусі, але й відвідувала вкрай рідко, як і допомагала грошима. Ми жили на бабусину та дідусеву пенсії – шикувати не приходилось. Добре, що хоч у них був власний город і на овочах та фруктах можна було економити. Та ще й мали курей, кролів та худобу – молоко, м’ясо та яйця теж завжди були. Одяг мені купували тільки тоді, коли я вже або не виростала з нього, або він так зношувався, що вже не мав гарного вигляду.
Попри це я змогла закінчити школу з золотою медаллю та вступити до університету на державне. Та ще й обрати ту спеціальність, про яку мріяла – банківська справа. За декілька років я так само успішно отримала вищу освіту. Це й допомогло мені влаштуватись на хорошу та добре оплачувану роботу. І вже за 5 років я придбала і власне авто і однокімнатну квартиру.
Саме в цей момент на порозі мого дому з’явилась мати. Вона почала плакатись, що її чоловік знайшов молодшу та вигнав з дому. За роки проживання він перехитрив її та зміг переписати квартиру на свою матір. І відповідно тепер моя мама втратила не тільки чоловіка, але й житло. Прийшла вона до мене, бо більше нема куди йти.
Я пошкодувала цю чужу для мене жінку і прийняла до себе, але з умовою, що за місяць-два вона знайде собі роботу і з’їде від мене. Так і вирішили.
Спочатку все йшло за планом – мама шукала роботу, поводилась скромно та не викликала жодних запитань. Ми не були близькими, але й не скандалили. Та вже за місяць я помітила зміни у мами – вона все частіше поверталась пізно додому, а інколи й на підпитку. Коли я запитувала, де вона була – розповідала історії про подруг та посиденьки з ними.
Одного разу я повернулась з роботи раніше – не дуже добре себе почувала і тому відпросилась. Коли я спробувала відкрити квартиру, то не змогла. Я постукала і тільки за декілька хвилин мама відкрила двері – вона залишила ключ у замку і тому я не змогла потрапити до квартири. І вона була не одна – в моїй квартирі знаходився чужий чоловік в одних трусах, а на столі стояло декілька пляшок вина та фрукти. Коли я почала запитувати, що він робить в моєму домі – мама почала кричати, що вона має право на особисте життя. Історія почала повторюватись. Але мама не врахувала, що мені вже не 8, а 28 і тепер не вона мене виселить з дому, а я її виставлю за двері.
Я сказала, щоб завтра і духу її не було у мене вдома, а чоловіка вигнала у ту ж мить. Мати сварилась, кричала та проклинала мене, але не мала вибору і почала збирати свої пожитки. І знаєте – я не шкодую, адже такої матері я не побажаю нікому.
