До 15 років я прожила у красивій, затишній та комфортній квартирі разом з батьками та молодшим братом. Грошей нам вистачало – ми не жили багато, але й не бідували. Окрім цієї квартири у батьків була ще невеличка кімната у гуртожитку – зі стареньким ремонтом, спільною з сусідами кухнею та туалетом. Ну не найкраще місце для життя.
І от наші батьки вирішили, що хочуть придбати собі ще невеличку дачу. Грошей на новий дім нам не вистачало і саме тому батько вирішив поїхати на два роки за кордон. І тут мама вирішила ще зекономити – переїхати зі мною та братом у гуртожиток, а квартиру здавати в оренду. Як-не-як – гроші зайві не бувають і вона зможе відкладати всі гроші, що надсилає батько.
Коли ми переїхали я не думала, що життя настільки зміниться. Кімната була маленька, некомфортна та зі старими меблями. Нам ледь вистачало місця для ліжок та телевізора – після просторої квартири це був шок. Іншим неприємним сюрпризом стали гамірні сусіди, брудний туалет та одна газова плитка на якій всі готують по черзі. А які таргани ходили по дому – словами не передати. Та й добиратись до школи було набагато довше – якщо раніше дорога до навчального закладу займала 10 хвилин, то тепер майже годину.
Та й мама вже не надто рада переїзду – вона не думала, що буде аж так важко, але й вигнати квартирантів не хоче. І тепер ми як в пастці, яку самі собі встановили. Добре, що договір оренди тільки на півроку, а далі ми зможемо повернутись до власного дому, а цю кімнату продати сусідам, які вже запропонували за неї хороші гроші.
